Монотипія

МОНОТИ́ПІЯ (від моно... і франц. type, від грец. τύpoς — від­биток, форма, зразок) — різновид естампної графічної техніки створе­н­ня художніх від­битків, що по­єд­нує елементи живопису та естампа. Ві­дома від 17 ст., проте роз­по­всюдже­н­ня набула від кін. 19 ст. Уперше М. у 17 ст. за­стосував італ. художник Дж.-Б. Ка­стіль­йоне. Англієць В. Блейк у 18 ст. малював на цупкому картоні жовтковою темперою, створював станк. роботи та книжк. ілюстрації в кольорі. У техніці М. у 19 ст. працювали франц. художники Е. Деґа, К. Піс­сар­ро, П. Ґоґен, швейцар. митець П. Клее. У 20 ст. М. стала популярнішою. Як правило, її виконують спонтан­но, без поперед. нарису; фарбу одного чи кількох кольорів наносять руками, пензлем, мастихіном, шпателями, валиками різноманіт. фактур на від­шліфов. поверх­ню метал. дошки або на товсте скло, пластик, зверху кладуть аркуш паперу з подальшим друком зображе­н­ня. Для друку з аркушів із пластику чи металу використовують офорт. вер­стат, із літогр. каменю — літогр. друкар. станок. Від­битки можна робити на папері (від звичай. до офортного), картоні, метал. пластинах (цинк, мідь, сталь, латунь), склі, оргаліті, фанері, дереві, камені, кольор. пластику, худож. полотні та ін. тканинах. Для М. характерні тонкість кольор. від­ношень, плавність і мʼ­якість окреслень форм. Цими рисами М. нагадує акварель. Для М. можна використовувати гуаш, акварель, темперу, акрил, олійні, офортні, друкар. фарби, за­стосовуючи їх не роз­бавлені та з роз­чин­никами. Під час викори­ста­н­ня фарби на олій. основі папір може бути сухим (зображе­н­ня буде контрастнішим) або вологим (це до­зволяє отримати при­близно на 10 % більше тональностей). Фарби можуть бути і на водяній основі. Образ на від­битку має випадковий характер, тому художник вибирає від­битки, які його задовольняють. М. до­зволяє отримати унікал. від­тиск; після притиска­н­ня більшість фарби залишається на папері. Іноді можна зробити подальші від­тиски, що істотно від­різнятимуться від першого; їх вважають нижчої якості; другий від­тиск із тієї самої плати називають «привидом». Виконаний у техніці М. цикл «Подорожі по Україні» (1975–85) І. Остафійчука від­значений золотою меда­л­лю на ви­ставці у м. Брно (нині Чехія, 1989). У техні­ці М. працювали В. Гарбуз, Т. Гончаренко, В. Гукайло, Н. Ніколайчук, Ю. Пшеничний, А. Чебикін та ін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю