Мінеральні води

МІНЕРА́ЛЬНІ ВО́ДИ — природні чи штучні води, що мають лікувальні властивості. М. в. — під­земні води, що містять у під­вищених концентраціях мінерал. (іноді орган.) компоненти та гази, а також мають виняткові фіз. властивості (радіо­активність, під­вищена температура та ін.), завдяки чому діють на організм людини як лікувальні. М. в. за­звичай класифікують за походже­н­ням, мінералізацією, хім. складом, наявністю газів і специфіч. елементів, т-рою джерела і за­стосува­н­ням. За походже­н­ням М. в. поділяють на природні, що є продуктом звичай. мінералізації в результаті їх проходже­н­ня крізь під­земні гірські породи з більш-менш по­стій. мінеролог. та хім. складом, і штучні, що отримують роз­чине­н­ням у пріс. питній воді певної комбінації мінерал. солей. Якщо лікувал. властивості М. в. забезпечують осн. хім. компоненти, то беруть до уваги їхню заг. мінералізацію. Залежно від неї з урахува­н­ням фізіолог. дії на організм людини М. в. поділяють на: води малої (1–5 г/л); середньої (5–15 г/л), що за своєю осмотичою мінераліза­цією на­ближені до концентрацій плазми крові та використовують для пиття з лікувал. метою; високої (15–35 г/л), т. зв. купальні з вираженими по­дразнювал. властивостями для шкіри, деякі з них мають хлоридно-гідрокарбонат. натрієвий та гідрокарбонат. натрієвий склад, вживають для пиття з лікувал. метою; найвищої (35–150 г/л) мінералізації — роз­сільні, що в бальнеолог. від­ношен­ні є купальними з різко виявленою хім. складовою при їх дії на шкіру, під час дуже високої мінералізації їх за­стосовують після роз­веде­н­ня з пріс. або слабо мінералізов. водою. Під­земні М. в. містять низку хім. елементів, що знаходяться у ви­гляді простих дисоціов. елементів та асоціов. сполучень. Найпоширеніші макрокомпоненти, завдяки яким ви­значають хім. тип вод, — катіоген­ні (Ca, Mg, Na, K, Fe) та аніоген­ні (CL, S, C, Si) елементи. Для мінерал. лікувал. вод важливе значе­н­ня набувають мікрокомпоненти, що виявляють бальнеолог. вплив на організм людини навіть при не­знач. їх кількості: As, Fe, I, Br, B, F, H₂S, H₂SiO₃, Н₂ та ін. Якщо лікувал. властивості М. в. забезпечуються мікрокомпонентами чи фіз. властивостями, то їхня мінералізація може бути меншою, ніж 1 г/л. Більшість М. в. містять катіони, аніони, аніони в сполуках з киснем і воднем, складні комплексні сполуки, а також солі. У М. в. є й радіо­активні елементи уранового, торієвого та актинієвого ряду. Найрозпо­всюдженіші елементи уран. ряду — уран, радій і радон. Радон та його короткоживучі елементи роз­паду найбільш ви­вчені, їх за­стосовують у бальнеології. У під­зем. М. в. є різні роз­чин­ні орган. речовини, серед яких — вуглеводи, ліпіди, білки. За вмістом осн. бальнеолог. компонентів М. в. мають від­повід­ні назви: вуглекислі, сірководневі, мишʼяковисті, залізисті, бромні, йодні, борні, кременисті, радонові (ті, що містять орган. речовини), комплексні (при наявності двох і більше лікувал. компонентів). Україна багата на М. в. різного складу й бальнеолог. властивостей. У межах Українського щита від­крито низку виявів радон. М. в., концентрації радону в яких досягають від 750 до 7500 Бк/л і більше. Найбагатші на радон води знаходяться в р-ні Білої Церкви, Житомира, Коростеня, Хмельника, Кривого Рогу, Кропивницького. На тер. платформен. артезіан. басейнів України досліджено різні типи М. в., зокрема сірководневі (курорти Львів. обл. — «Любень Великий», «Немирів», «Ново-Милятин», «Шкло»; Одес. обл. — «Курортний», «Куяльник»), йодо-бромні («Журавичі» Волин. обл.; смт Олесько Львів. обл.; «Збручанське» Хмельн. обл.; центр. р-ни Полтав. і Черніг. обл.). У за­знач. регіонах та Причорноморʼї й Приазовʼї поширені хлоридно-натрієві води, сульфатні, хлоридно-сульфатні, хлоридно-гідрокарбонатні та ін. Карпат. регіон найбагатший на М. в., тут роз­по­всюджені їхні вуглекислі різновиди. Крім вуглекислоти, ці М. в. збагачені бромом, йодом, залізом, бором та ін. (м. Берегове, с. Вишкове, с. Шаян, с. Теребля, с. Сойми, с. Калечин Закарп. обл.). У Пере­дкарпат­ті — хлоридно-натрієві, сульфатно-хлоридно-натрієві йодо-бромні води Моршин. курорту і багатьох виявів у Івано-Фр. та Чернів. обл. В Україні ві­домі М. в. типу «Нафтуся», бальнеолог. властивості яких повʼязані з роз­чиненою у воді орган. речовиною, кількість вилученого з них орган. вуглецю досягає 10–20 мг/л. Спочатку ці М. в. було виявлено лише в Трускавці (нині Львів. обл.), де ними успішно лікують нирки, печінку та ін. хвороби. Згодом від­крито Східниц. родовище М. в. (Львів. обл.), у 1970-х рр. — декілька ро­довищ і цілі області М. в. на Поділ­лі в Хмельн. і Терноп. обл. (родовища в смт Сатанове Хмельн. обл., с-щі Гусятин Терноп. обл. та ін.), Карпат. регіоні (Львів., Івано-Фр. і Чернів. обл.). Після ката­строфи на ЧАЕС роз­роблено спец. консерванти для цих М. в., а також доведено, що вони від­новлюють функцію кровотворе­н­ня та зміцнюють імунітет людей, які по­страждали внаслідок аварії. Нещодавно виявлено фіз. структурованість природ. М. в., що від­різняє їх від штучних.

В. М. Шестопалов

Мінеральні лікувальні води (М. л. в.) вживають для лікува­н­ня з давніх часів. У Стародав. Греції Гіп­пократ (460–377 до н. е.) роз­робив методику ви­кори­ста­н­ня М. л. в. Стародавні римляни будували купальні, бані (терми) на мінерал. водах. На тер. сучас. України, у Криму, в період Боспор. царства, також використовували під­земні М. л. в. На Закарпат­ті мінерал. джерела були ві­домі в 16ст. Лікувал. властивості мінерал. вод Трускавця вперше описав 1578 лікар В. Огко. Знач. внесок у ви­вче­н­ня М. л. в. на тер. України зробили А. Бабинець, В. Шестопалов та ін. За вмістом біо­логічно актив. компонентів В. Іванов, Т. Невраєв та ін. ви­окремили 7 груп М. л. в. Серед монокомпонент. вод роз­різняють 10 бальнеолог. типів. Оцінку лікувал. властивостей мінерал. вод здійснюють фармакол. та екс­перим.-клініч. шляхом. Разом з тим, новоявлену мінерал. воду оцінюють за аналогією з уже ві­домими типами вод. Зокрема, в Україні зна­йдено вуглекислі М. л. в. типів: «Арзні», «Боржомі», «Єсентуки», нарзани та ін. М. л. в. поділяють на питні та бальнеолог. (для зовн. за­стосува­н­ня – ванни). Питні М. л. в. за ДСТУ 878:2006 «Води мінеральні природні фасовані» залежно від мінералізації, наявності біо­логічно актив. компонентів і за­стосува­н­ня поділяють на: природні столові; природні лікувал.-столові; роз­ведені. До природ. столових належать води з мінералізацією від 0,1 до 1,0 г/дм³, їх вживають як столові напої та для приготува­н­ня їжі. До природ. лікувал.-столових зарахову­ють води з мінералізацією від 1,0 до 8,0 г/дм³. Їх за­стосовують як лікувал. за при­значе­н­ням лікаря та як столові в разі несистемат. вжива­н­ня протя­гом не більше 30 днів з інтервалом 3–6місяців. Роз­ведені води одержують змішува­н­ням природ. під­зем. мінерал. вод з ін. природ. під­зем. мінерал. водами. Вони мають мінералізацію до 1,5 г/дм³, що дає змогу використовувати їх у курорт. і позакурорт. практиці. Серед осн. бальнеолог. типів М. л. в. в Україні поширені вуглекислі (санаторії «Шаян», «Верховина», «Поляна»), радонові (курорт «Хмільник», водолікарні в Миронівці Київ. обл., Полон­ному Хмельн. обл. тощо), сірководневі (санаторії «Синяк», «Любень Великий», «Немирів», «Шкло», «Черче»), йодо-бромні (санаторії «Чайка», «Таврія» в Криму), збагач. орган. речовинами типу «Нафтуся» (курорт «Трускавець», санаторії в смт Східниця, Сатанів та ін.), без специф. компонентів (курорти Моршин, Трускавець, Миргород, Словʼянськ та ін.). М. л. в. використовують для лікува­н­ня шлунк.-кишк. захворювань, опорно-рухового апарату тощо. 1990 медики виявили, що М. л. в. типу «Нафтуся» мають здатність виводити з організму людини радіонукліди. У межах України є дві зони, у яких формува­н­ня мінерал. вод має свої особливості: Альпій. складчаста зона (Крим. і Карпат. регіони) і платформна частина України. Екс­плуатац. запаси М. л. в. становлять 64,2 тис. м³/добу, видобувають лише понад 8 %. Мінерал. під­земні води природно слабо захищені від за­брудне­н­ня, особливо родовища радон. вод і вод, збагачених орган. речовиною (типу «Нафтуся»). Тому необхідно здійснювати заходи з охорони М. л. в., зокрема виділе­н­ня зон сан. охорони та дотрима­н­ня режиму їхнього функціонува­н­ня. Роз­відува­н­ня родовищ М. л. в. здійснюють геол. орг-ції, наук. дослідж. виконують в Геологічних наук Ін­ституті НАНУ (хім. склад, пошире­н­ня), лікувал. властивості ви­вчають в Медичної реабілітації та курортології Українському науково-дослідному ін­ституті.

Виробництво М. в. В Україні від­крито 84 родовища М. в., заг. обʼєм запасів становить 2,4 млн  км³. Однак рівень їх екс­плуатації не пере­вищує 2,5 %, попри те вироб-во й спожива­н­ня М. в. щороку зро­стає, а ринок динамічно роз­вивається, свідче­н­ням чого є приріст спожи­ва­н­ня на 20–25 % у рік: обʼєми вироб-ва М. в. 2006 становили 26,2, 2007 — 40,9, 2008 — 44,6, 2009 — 64,7, 2010 — 81,2 млн дал. Динаміка вироб-ва М. в. зумовлена такими факторами: погірше­н­ня екол. ситуації, що вплинуло на якість питної води (див. Водні ресурси); реклама; зро­ста­н­ня культури спожива­н­ня М. в.; нарощува­н­ня потужностей регіон. виробників М. в. і вихід їх на заг.-нац. рівень. Однак при тенденції зро­ста­н­ня вироб-ва М. в. виготовле­н­ня лікув. води сут­тєво не змінюється. Так, якщо 2009 випуск лікув.-столових і столових вод був при­близно однаковим (25,3 і 26,8 млн дал), то 2010 вироб-во столової води збільшилося до 36,4, а лікув.-столової – лише до 30,3 млн дал. Ріст сегмента столової води пояснюється актив. рекламою виробників і, як наслідок, ростом спожива­н­ня. Нині середньо­статист. українець у рік випиває 13–15 л М. в. (для порівня­н­ня — спожива­н­ня води на одиницю насел. в рік: Італія — 140 л, Франція — 112 л, Німеч­чина — 100 л). Більшу частину М. в. (бл. 40% спожива­н­ня) реалізують у містах з великою кількістю насел. — Київ, Харків, Одеса, Львів, Дні­про. За оцінками екс­пертів, ринок фасованої М. в. (добута, очищена, спеціально під­готовлена й роз­лита в тару) швидко зро­стає в Україні. Однією з про­блем, з якою стикаються осн. виробники М. в., є під­робле­н­ня ві­домих брендів фірмами-одноденками, що роз­ливають воду низької якості без дотрима­н­ня від­повід. технол. умов виготовле­н­ня, від­верто демпінгують і під­ривають довіру покупців до продукції.

На тер. України освоєно понад 500 джерел, найбільше – у межах Укр. Карпат (частка закарп. виробників на заг.-укр. ринку складає 7–10 % від заг. кількості

її продажу). Витрати на видобува­н­ня М. в. не значні порівняно із ціною реалізації, тому ринок М. в. прибутковий. На ньому пред­ставлено понад 300 виробників, частина їхньої продукції йде на екс­порт. Газовану М. в. екс­портують із Дні­проп., Терноп., Львів., Одес., Черніг. областей, негазов. води — практично з усіх регіонів України. До найбільших виробників мінерал. та питної води в Україні в остан­ні роки під влас. торг. марками (ТМ, див. Марка торгова) належать підпр-ва корпорації «IDS Group» (у її складі, зокрема, Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», Миргородський завод мінеральних вод, Трускавецький завод мінеральної води  — ТМ «Моршинська», «Миргородська», «Трускавецька»), частина між­нар. компанії «IDS Borjomi International» (ТМ «Боржомі»), корпорація «Оболонь» (ТМ «Про­зора»), компанії «Ерлан» (ТМ «Знаменівська», «Біола», «Два океани» та «Каліпсо»), «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (ТМ «BonAqua»), «Еконія» (ТМ «Малятко вода», «Аквуля», «Чистий ключ», «Чайкава» та «Teen Team»), що входять до складу Асоц. виробників мінерал. та питних вод України (створ. 2012), а також Одеський завод мінеральної води «Куяльник» (ТМ «Куяльник»), ТДВ «Свалявські мінеральні води» (ТМ «Поляна Квасова», «Свалява», «Лужанська»), ТОВ «Шаянські мінеральні води» (ТМ «Шаянська», «Драгівська», «Цілюща поляна»).

До серед. 2010-х рр. одним із найбільших виробників М. в. був Київський колективний завод «Росинка» (ТМ «Софія Київська»). В Україні на 10 найпотужніших виробників припадає понад 50 % ринку в сегменті газов. вод, більше 70 % — негазованих. Залишок роз­поділено між невеликими місц. торг. марками. Нині ринок мінерал. та питної вод приваблює нових виробників, і, на думку фахівців, надалі ця тенденція збережеться. Наук. дослідже­н­ня свідчать, що най­ближчим часом в Україні не очікується покраще­н­ня екол. ситуації, а навпаки, довкі­л­ля ще більше за­бруднюється. Отже, М. в. ві­ді­граватиме значну роль не лише в харч. раціоні, а й оздоровлен­ні людини. Роз­робле­н­ня нових родовищ — один з осн. напрямів роз­шире­н­ня вироб-ва укр. М. в. Чимало з роз­ві­даних запасів М. в. нині не використовують для пром. роз­ливу або потреб курорт. закладів. За про­гнозами екс­пертів, спожива­н­ня М. в. нац. виробників незабаром досягне 20–25 л за рік на душу населе­н­ня.