Міст

МІСТ — споруда для пропуску через пере­шкоди потоків залізничного, автомобільного транс­порту, пішоходів і комунікацій різного при­значе­н­ня. Осн. елементами М. є фундаменти, опори, прогонові будови, мостове полотно. М. — одна з найдавніших інж. споруд людства. Матеріали для спорудже­н­ня М.: дерево, мотузки, камінь, метал (чавун, сталь, алюм. сплави), бетон, залізобетон, композитні матеріали. У стародавні часи люди створювали примітивні М. через водотоки: покладені на береги колоди або камʼяні плити, під­вісні кон­струкції з ліан. Поширеними були балкові деревʼяні М. Один із перших зафіксов. М. (описав давньогрец. історик Геродот) побудовано бл. 780 до н. е. у Вавилоні через р. Євфрат (мало­прогонова кон­струкція у ви­гляді деревʼя­них балок на камʼяних опорах). У старі часи у Китаї, Індії, Тибеті, Центр. та Пд. Америці (ацтеки, інки) будували під­вісні М. Древні римляни звели значну кількість М. із дерева й каменю; уперше під час будівництва М. почали використовувати цемент; із каменю будували аркові М. й акведуки (М. для транс­портува­н­ня води), десятки з яких збереглися до нашого часу. Словʼяни для спорудже­н­ня М. за­стосовували пере­важно дерево. У Київ. Русі через малі річки будували деревʼяні балкові М., використовуючи ряжеві опори, заповнені каменем, а через великі — наплавні М. із кількох плотів чи човнів із деревʼяним настилом. Такий М. через Дні­про в Києві зведено 1115. У Середньовіч­чі будували камʼяні М.; від­бувся пере­хід від рим. напів­круглих арок до готичних. Перший метал. арковий М. Коалбрукдейл в Англії споруджено 1776 з литого чавуну (найбільший прогін — 30,5 м; зберігся). У 19 ст. поява залізниць спонукала до створе­н­ня М., здатних витримувати значні навантаже­н­ня, що стимулювало роз­виток мостобудува­н­ня. По­ступово як осн. матеріал почали використовувати сталь, згодом — залізобетон. Основоположником будівництва метал. М. у Росії був уродженець Харкова академік М. Белелюбський. За його проектом 1884 в Катеринославі (нині Дні­про) видат. інж.-мостовик В. Березовський (виходець з Полтавщини) збудував метал. комбінов. дво­ярус. Амурський (Старий) М. через Дні­про довж. 1263 м (на той час 3-й у Європі за величиною, 1889 на Всесвіт. ви­ставці в Парижі нагородж. золотою меда­л­лю). Перший залізобетон. М. з прогоном 6,5 м побудовано 1875 у Франції. Масове будівництво залізобетон. М. почалося від 1890-х рр. (зараз вони становлять бл. 95 % усіх М.). Великий внесок у роз­виток мостобудува­н­ня зробили Е. Фрейсіне, Г. Ейфель, Ф. Леонгард, Р. Майяр, Р. Моранді, Д. Журавський, Г. Пере­дерій. Перший залізобетон. М. в Україні з арковим прогоном 11 м збудовано 1894 за проектом М. Тульє на тер. Львів. політехніки (зберігся). Перший у світі суцільно­звар. М. споруджено в Києві через Дні­про 1953 за проектом, роз­робленим під керівництвом Є. Патона (див. Міст ім. Є. Патона). Вантовий М. із рекордним для СРСР прогоном 300 м збудовано 1976 в Києві через Дні­про (Пн. мостовий пере­хід). Нормована довговічність М.: залізобетон. збірних — 70 р., збірно-монолітних — 80 р., монолітних і сталевих — 100 р. Класифікація М.: залізничні, автомобільні, метромости, пішохідні, водні шляхо­проводи (М. для кораблів із низькою ватерлінією), комбіновані (напр., автомоб.-залізничні), акведуки (для транс­портува­н­ня води); за матеріалом осн. кон­струкцій — дере­вʼяні, камʼяні, залізобетон­ні, сталеві, сталезалізобетон­ні, композитні; за видом — М., шляхо­проводи, віадуки, естакади, роз­відні (роз­водяться під­ня­т­тям серед. частини: 1-й тип — прогін під­німається в горизонтал. положен­ні вгору; 2-й тип — прогін або прогони під­німаються, повертаючись навколо шарнірів), наплавні, М.-транс­портери; за довжиною — малі (до 25 м), середні (25–100 м), великі (100–500 м), позакласні (понад 500 м); за терміном викори­ста­н­ня — тимчасові (до 10 р.) та по­стійні; за кон­структив. виріше­н­ням — балкові, аркові, рамні, консольні, висячі, вантові, під­вісні (пере­важно пішохідні споруди з висячим хідником), під­кісні (із прогонами, що під­тримуються під­косами), ригельно-під­кісні (із під­косами, що вершинами впираються в ригель), батардо (із глухими стінами для під­тримки рівня води), під­йомні (споруджені через рів перед вʼїзною фортеч. вежею, які можуть під­німатися, закриваючи ворота, втягуватися всередину або пере­кидатися вниз), зливні (запас. водоспуск на греблі для ски­да­н­ня павод. води), кабельні (висячі на дротових тросах), криті (із пере­критим хідником для пішоходів), ланцюгові (висячі на ланцюгах), наплавні (влаштов. на воді на плаваючих опорах), плашкоутні (влаштов. на воді, прогони під­тримують плоскодон­ні без­палубні судна), понтон­ні (плавучі, із настилом на понтонах), роз­відні (із прогонами, що механічно під­німаються для проходу суден), фортечні (з оборон. баштами, спорудженими на берегових стоянах і биках). Іноді виділяють також «горбаті» М., що від­різняються формою — вони істотно вигнуті вгору. М. складаються з опор і прогонів, на яких влаштовують мостове полотно для про­їзду транс­порту та проходу пішоходів. Прогонові кон­струкції служать для сприйня­т­тя навантажень і пере­дава­н­ня їх опорам, що проектують ці навантаже­н­ня на фундаменти та основи М. Прогонові кон­струкції складаються з тримал. кон­струкцій: балок, ферм, плит, діафрагм (попереч. балок) і власне плити проїз. частини. Статична схема прогонових кон­струкцій може бути балковою, арковою, рамною, вантовою, під­віс. або комбінованою; вона ви­значає тип М. за кон­струкцією. Балкові М. за статич. схемою: роз­різні (складаються з низки балок, причому одна балка пере­криває один прогін), нерозрізні (одна балка прогонової будови пере­криває кілька прогонів або від­разу всю довжину М.), консольно-під­вісні (одні балки опираються на опори і мають консол. звиси, ін. під­вісні балки опираються на ці балки), температурно-нерозрізні (складаються з роз­різних балок, обʼ­єд­наних у ланцюг за допомогою верх. сполуч. плити). В Україні М. проектували ін­ститути «Київсоюзшлях­проект», «Укр­ді­продор», «Київді­протранс», «УкрНДІ­проект­сталькон­струкція»; нині це здійснюють також приватні фірми. Проекти М. роз­робляли видатні інж. Г. Фукс, Г. Росновський, Б. Гребень, М. Корнієв, В. Шкурат та ін. Великий внесок у роз­робле­н­ня метал. прогонових будов М., їхніх зварних зʼ­єд­нань зробив Електрозварюва­н­ня ін­ститут ім. Є. Патона НАНУ. Базовим ін­ститутом з роз­робле­н­ня норматив. документів і дослідж. кон­струкцій М. є «ДерждорНДІ», де працювали вчені-мостовики Ю. Штільман, О. Дронов, П. Ковальов, П. Коваль. У створе­н­ня й роз­виток наук. школи мостобудува­н­ня в Україні знач. внесок зробили академіки Є. Патон (основоположник вітчизн. школи мостобудува­н­ня та зварюва­н­ня металів) та М. Бондар (осн. праці з неліній. механіки й динаміки М.); проф. Я. Лівшиць (засн. і завідувач кафедри мостів та тунелів Київ. автомоб.-дорож. ін­ституту); проф. В. Російський (завідувач кафедри мостів Харків. автомоб.-дорож. тех. університету; автор під­ручників з проектува­н­ня М.); проф. Б. Назаренко (зав. цієї ж каф.; автор під­ручника про залізобетон­ні М., роз­робив метод простор. роз­рахунку прогонів М.); М. Тульє (завідувач кафедри будівництва мостів Львів. політехніки; зробив знач. внесок у роз­робле­н­ня ос­нов теорії залізобетону й роз­рахунків М.); проф. С.-В. Брила (зав. цієї ж каф.; автор першого у світі М., спорудженого зварюва­н­ням 1927 на р. Слудва під Ловічем, Польща); проф. А. Курил­ло (завідувач кафедри буд. кон­струкцій Львів. політехніки; зробив великий внесок у теорію роз­рахунку й конструюва­н­ня залізобетон. М.). У різні роки в Україні будували М. трест «Мостобуд-1» (кер. І. Баренбойм) та під­порядковані йому мостозагони, МБУ-1, МБУ-2, ВАТ «Мостобуд», ТОВ «БК Транс­міст» та ін. Нині на автомоб. дорогах і залізниці України нараховується бл. 30 тис. М. Мостовиків готують у Нац. транс­порт. університеті (Київ), Харків. автомоб.-дорож. тех. університеті, Нац. університеті «Львівська політехніка», Дні­пров. університеті залізнич. транс­порту.

Завантажити статтю