Муляр Марина Леонідівна — Енциклопедія Сучасної України

Муляр Марина Леонідівна

МУ́ЛЯР Марина Леонідівна (10. 04. 1971, Київ) – письменниця, радіожурналістка. Дочка Г. Забазнової, дружина Д. Кубая. Чл. НСПУ (2002). 2-а премія 1-го Міжнар. фестивалю «Текст» (Донецьк, 1998) за поет. добірку. Закін. Київ. ун-т (1996). Від 1997 працює ведучою програм Нац. сусп. телерадіокомпанії України (Київ). Дебютувала 1984 віршами у ж. «Вітрила». Пише укр. і рос. мовами переважно в жанрах фентезі й альтернатив. історії. Авторка повістей та оповідань «Небо светлеет» («Соты», 2004, № 10), «Все можно исправить» («Реальность фантастики», 2009, № 3), «Режим ожидания» («Радуга», 2011, № 9– 10; 2-а премія всеукр. літ. конкурсу «Активація слова», Київ, 2011; літ. премія ім. В. Короленка, 2012).

Тв.: Гра. 2004; Гра. Рівень перший: Синій коридор. 2012; Гра. Рівень другий: Світ легкий, світ важкий. 2013; Гра. Рівень третій: Хто мене кличе? 2014; Гра. Рівень четвертий: Вій­на з півночі. 2016 (усі – Київ).

С. О. Шевченко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
С. О. Шевченко . Муляр Марина Леонідівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=69992 (дата звернення: 24.10.2021)