Муратов Олександр Ігорович — Енциклопедія Сучасної України

Муратов Олександр Ігорович

МУРА́ТОВ Олександр Ігорович (21. 04. 1935, Харків) – кінорежисер, кіносценарист, публіцист. Син І. Му- ратова. Чл. НСКінУ (1966), НСПУ. Засл. діяч мист-в УРСР (1990). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2008). Закін. Моск. ін-т кінематографії (1959; майстерня С. Герасимова, Т. Макарової). Працював на Всесоюз. кіностудії дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького (Москва, 1958–60); у 1961–67 – на Одес. кіностудії, реж. кінокартин: «Наш чесний хліб» (спів­авт.; 1964), «Явдоха Павлівна» (1966); від 1968 – на Київ. кіностудії ім. О. Довженка, де зняв фільми: «Великий клопіт через маленького хлопця», «Маленький шкільний оркестр (обидва – 1968, спів­авт.), «Чи вмієте ви жити» (1970), т/ф «Будинок з привидами» (1972; 2 серії), «Ста­ра фортеця» (1972–73; 7 серій, спів­авт.), «Гуси-лебеді летять» (1975), «Щедрий вечір» (1976), «Любаша» (1978), «Ранок за вечір мудріший» (1981), «Гонки по вертикалі» (1983; 3 серії), «Осін­ні ранки» (1985), «Золотий ланцюг» (1986), «Вчинити всяку правду» (1987), «Помилуй та прости» (1988), «Дорога нікуди» (1992), «Геть сором!» (1994), «Вальдшнепи» (1996), т/ф «Провінційний роман» (2002; 2 серії), «Татарський триптих» (2004), «Убивство у зимовій Ялті» (реж. і автор сценарію; 2006). Реж. кінострічок: «Весняний дощ» (спів­ав­тор сценарію; короткометраж. фільм, 1956, навч. кіностудія ВДІК), «Біля Крутого Яру» (спів­авт.; 1960, Всесоюз. кіностудія дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького), «Танго смерті» (реж. і автор сценарію; 1991, Нац.-культур. вироб. центр «Рось»); д/ф «На батьківщині Сергія Єсеніна» (1958), «Співає Лілія Гавриленко» (спів­авт.; 1975), «Це не лікується» (1997), «Бойчук і бойчукізм», «Звичайний геній», «В пазурах часу. Життя і творчість поета М. Бажана», «Арнольд Марґолін – видатний українець і єврей» з культуролог. проекту «Обрані часом», «Геній скульптури ХХ сторіччя» (усі – 2003), «Уроки патріотизму» (2007, 2 серії), «Співи юних кобзарів», «Совість. Феномен Івана Дзюби» (продюсер; обидва – 2009), «Славний лицар українського опору» (2019; усі – автор сценаріїв). Йому належить автобіогр. роман «Розчахнута брама» (К., 2005) та низка поет. збірок.

Літ.: Морозов Ю. Образи і конфлікти сучасності. К., 1969; Брюховецька Л. Олександр Муратов: людина зблизька // Кіно-Театр. 2012. № 1; Безручко О. Відомий український кінорежисер і сценарист О. І. Муратов: Мат. 3-го круглого столу «Чубасів. читання». К., 2016.

О. В. Безручко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
О. В. Безручко . Муратов Олександр Ігорович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70053 (дата звернення: 18.09.2021)