Мутафчиєв Петр Стоянов — Енциклопедія Сучасної України

Мутафчиєв Петр Стоянов

МУТАФЧИ́ЄВ Петр Стоянов (Мутафчиев Петър Стоянов; 04. 07. 1883, с. Боженци, Габров. округа, Болгарія – 02. 05. 1943, Софія) – болгарський історик. Акад. Болгар. АН (1937). Закін. г-зію (1901), Софій. ун-т (1910). Учителював (1901–06); від 1910 (з перервами) працював у Нар. археол. музеї у Софії. Учасник балкан. (1911–13) і 1-ї світ. (1915–18) воєн. 1920–22 стажувався з грец. палеографії та візант. історії у Мюнхен. ун-ті. Від 1923 – доц., від 1927 – екстраординар., від 1937 – ординар. проф. історії, водночас 1936–37 – декан істор.-філол. ф-ту Софій. ун-ту. 1938 обраний секр. Істор.-філол. відділ. Болгар. АН. 1925–41 – співроб. ж. «Byzantinische Zeitschrift» (Мюнхен), від 1935 – гол. ред. ж. «Просвета» (Софія). Досліджував історію Візантії та Болгарії, проблеми джерелознавства, археології. Автор фундам. монографії «История на българ­ския народ» (т. 1–2, София, 1943). У праці «Русско-болгарские отношения при Святославе» (1931) висунув припущення, що гол. метою походів київ. князя Свято­слава Ігоровича було встановлення русько-болгар. союзу, спря­мов. проти Візантії.

Літ.: Вълчев В. Петър Мутафчиев. Биобиблиография. 1992; Нейкова А. та ін. Професор Петър Мутафчиев – познат и непознат. 1997 (обидві – София).

В. Г. Кушнір

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. Г. Кушнір . Мутафчиєв Петр Стоянов // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70178 (дата звернення: 21.09.2021)