МУХА́М­МЕД-АЛІ́-ШАХ (21. 06. 1872, Тегеран — 05. 04. 1925, м. Санремо, Італія) — шахиншах Ірану з династії Каджарів. За національністю азербайджанець. Отримав домашню освіту, одним із вихователів був С. Шапшал. Посів престол 1907, обіцяючи дотримуватися кон­ституції 1906, дарованої країні його батьком, однак вже 1908 ро­зігнав меджліс (парламент) за допомогою Перської козачої бригади — кавалерій. зʼ­єд­на­н­ня під командува­н­ням рос. офіцера, створ. за зразком терських козачих частин для охорони шахиншаха та вищих посад. осіб. Внаслідок пов­ста­н­ня прихильників кон­ституції 1909 по­збавлений влади. Ви­їхав у ви­гна­н­ня до Рос. імперії, мешкав у Одесі. Готував контрпереворот, засилав свою агентуру до Ірану. 1911 організував похід на Тегеран від Ка­спій. моря, що завершився невдачею. Під час 1-ї світової вій­ни Іран було окуповано рос., англ. та нім.-турец. військами. 1918 уряд геть­мана П. Скоропадського наклав на шаха подохід. податок, порядок стягне­н­ня якого роз­глядали на засі­да­н­нях РМ Української Держави. Ймовірно, геть­ман планував викори­стати М.-А.-Ш. як один із важелів своєї зовн. політики на Пів­дні та Сході після заверше­н­ня вій­ни та утвердже­н­ня укр. державності. 1920 ви­їхав до Стамбула, згодом — в Італію.