Мухін Микола Феодосійович — Енциклопедія Сучасної України

Мухін Микола Феодосійович

МУ́ХІН Микола Феодосійович (31. 10(12. 11). 1868, с. Бабаї, нині Харків. р-ну Харків. обл. – ?) – історик, біблеїст-екзегет. Син М. Мухина. Закін. Київ. духовну академію (1893), де відтоді й викладав: 1893–98 – лектор англ. мови, 1897–1910 – в. о. доц., доц., екстраординар. проф. каф. заг. давньої цивіл. історії, 1910–11 – екстраординар. проф. каф. заг. цивіл. історії, 1911–19 – екстраординар., ординар. і засл. ординар. проф. каф. історії Зх.-руської Церкви. 1898 здобув ступ. магістра богослов'я (дис. «Послание св. апостола Павла к Колоссянам. Опыт исагогико-экзегети­ческого исследования», 1897), 1917 – д-ра церк. історії (дис. «Отношение христианства к рабству в Римской империи. Церковно-историческое исследование», 1916). Автор праць «Киево-Братский училищный монас­тырь: Исторический очерк» (1893), «Состояние Палестины и Финикии в ХV веке до нашей эры в связи с вопросом об успехах изучения древне-исторического Во­стока в истекающем столетии» (1899), «Магия и колдовство у ассиро-вавилонян» (1905), «Положение рабов в Римском государстве в дохристианский период истории: Исторический очерк» (1916; усі – Київ). 1918 – делегат Всеукр. православ. церк. собору; брав участь у діяльності Вченого ком-ту при Мін-ві сповідань в уряді гетьмана П. Скоропадського; від 1919 – чл. Археогр. комісії УАН, н. с. її 1-го відділу зі спец. доручень. 1926–30 співпрацював з Візантол. комісією ВУАН. Подальша доля невідома.

Літ.: Вибрані праці академіка В. І. Вернадського. Т. 1, кн. 2. 2011; Ткачук М. Л. Викладачі Київської духовної академії: матеріали до просопографічного портрета // Бібліогр. підхід у вивченні історії та спадщини Київ. духов. академії (1819–1924): Зб. наук. пр. 2016; Пастушенко Л. А. Мухін Микола Федосович // Київ. духовна академія в іменах: 1819–1924. Т. 2. 2016 (усі – Київ).

М. Л. Ткачук


Покликання на статтю