Музика Олександр Федорович — Енциклопедія Сучасної України

Музика Олександр Федорович

МУЗИ́КА Олександр Федорович (21. 01. 1921, с. Миньківці, нині Дунаєвец. р-ну Хмельн. обл. – 02. 08. 2001, Київ) – живописець. Батько К. Музики. Нар. художник України (1996). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Чл. НСХУ (1972). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1954; викл. Й. Бокшай, Г. Леонов). Відтоді – заст. дир. з навч. частини Львів. уч-ща приклад. мист-ва; дир. Сімфероп. худож. уч-ща (1958–61) та Респ. худож. серед. школи ім. Т. Шевченка (Київ, 1961–83); водночас – ст. викл. каф. рисунка Київ. худож. ін-ту. Учасник обл., всеукр. мист. виставок від 1955. Персон. – у Києві (1991, 1996). Автор портретів, пейзажів, темат. картин у реаліст. стилі.

Тв.: «І. Франко на березі Чорного моря» (1956), «Зима» (1957), «Партизанськими стежинами» (1959), «Місто будується» (1963), «Правду не закувати. Т. Шевченко» (1964), «На вічній вахті» (1967), «Тут стояли на смерть» (1968), «Чайка. Леся Українка на березі Чорного моря» (1971), «Говорить Москва» (1972), «Перед операцією. Хірург Київської обласної лікарні С. Боднар» (1973), «Біля рідного порога» (1975), «Ветеран Ю. Громов» (1976), «На захист Севастополя» (1977), «Ми повернулися у Севастополь» (1985), «Думи мої, думи. Трагедія Чорнобиля» (1986), «Пора золотої осені» (1990-і рр.), «Рік 30. Дороги мого дитинства», «Козацький пікет. Тривога» (обидва – 1991), «Незабутній 1933» (1994).

Літ.: Щербак В. Творчий неспокій – до останнього подиху (Пам'яті нар. художника України О. Ф. Музики) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2001. Вип. 8.

В. С. Прокопчук

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. С. Прокопчук . Музика Олександр Федорович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70397 (дата звернення: 21.10.2021)