Мшанець — Енциклопедія Сучасної України

Мшанець

МШАНЕ́ЦЬ – село Теребовлянського району Тернопільської області. 2015 Мшанец. сільс. раду зараховано до Теребовлян. міської об'єдна­ної територіал. громади. М. знаходиться за 11 км від райцентру та 1,5 км від залізнич. ст. Деренівка. Протікає мала річка, що за кілька км впадає у Серет (притока Дністра). Пл. 2,42 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1098 осіб; станом на 2015 – 1042 особи; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях міжнар. значення пункт контролю Доманове–Ковель–Тернопіль–Чернівці–пункт контролю Порубне. Побл. села виявлено археол. пам'ятки: поселення Мшанець I (трипіл. та черняхів. культури), Мшанець II (зх.-поділ. група скіф. часу), Мшанець III (черняхів. культура, давньорус. час), Мшанець IV (давньорус. час). Тут пролягав Кучман. шлях, яким турец. загони перевозили награбоване та вели людей в ясир. Село засн. у серед. 16 ст. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 1-го поділу Польщі 1772 – у складі Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1810–15 М. контролювали рос. війська. 1815 відновлено австр. владу. За Австро-Угорщини адміністративно М. належав спочатку до Теребовлян., а потім – до Гусятин. пов. Від часів 1-ї світ. вій­ни збереглася брат. могила воїнів УСС (8 осіб). 1918–19 – під владою ЗУНР. Насипана могила на місці поховання стрільців УГА, які загинули 1919 (1930, реставровано 1990). У 1920–39 – село Терноп. воєводства Польщі; 1925–34 – у складі Копичинец., 1934–39 – Теребовлян. пов. 1920–25, 1934–39 – центр ґміни. 1921 побл. М. було створено мазур. колонію Вітосівка, що 1925–34 виконувала функції центру ґміни. За австр. і польс. влад діяли укр. т-ва «Просвіта» (засн. 1899, перший голова – священик К. Лукашевич; 1907–08 членами стали практично всі жит. села), «Сокіл», «Січ», «Сільський господар» та ін. Від вересня 1939 – у складі УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. 1944 у М. був аеродром. На фронтах 2-ї світ. війни у складі рад. армії воювали 185 воїнів-земляків, з них 52 загинули (1972 відкрито пам'ятник «Скорботна мати»). Охороняється пам'ятне місце, де загинули воїни ОУН–УПА, які вели збройну боротьбу до серед. 1950-х рр. (1994 на їхню честь встановлено пам'ят. хрест). На тер. села розміщувалася центр. садиба радгоспу «Мшанецький» (засн. на базі с.-г. підпр-ва, що з перервами функціонувало від 1913), що спеціалізувався на вирощуванні насіння цукр. буряків для колгоспів Терноп. та сусід. областей. Нині працює с.-г. АТ «Мшанецьке», що займається вирощуванням зерн. культур і тваринництвом. У М. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Ясену однолистому плакучої форми надано статус ботан. пам'ятк­и природи місц. значення (1977). Є церква св. Димитрія Солунського (1905, мурована, УГКЦ). Відкрито пам'ятник Т. Шевченку (1993), скульптуру Божої Матері (2002), пам'ят. знак «Герої не вмирають». Серед видат. уродженців – письменник, краєзнавець Д. Сивицький і співак, засл. арт. УРСР П. Лабатий. Після військ. служби у бурякорадгоспі кілька місяців працював майбут. режисер, актор, нар. арт. УРСР П. Загребельний. Тут неодноразово бував композитор, диригент, акад. АМУ, нар. арт. УРСР і СРСР, Герой України М. Колесса, який одружився на доньці місц. священика.

Літ.: Історія міст і сіл Теребовлянщини. Т., 1997; Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Істор. нарис-путівник. Л., 1998; Си­­вицький Д. Й. Нариси з історії села Мшанець. Т., 2004.

С. Г. Гикало

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
С. Г. Гикало . Мшанець // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70477 (дата звернення: 23.10.2021)