Мукачівський район — Енциклопедія Сучасної України

Мукачівський район

МУКА́ЧІВСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться в західній частині Закарпатської області. Межує на Зх. з Ужгород., на Пн. – з Перечин., на Сх. – зі Сваляв. і Іршав., на Пд. – з Берегів. р-нами Закарп. обл. Утвор. 1946. Пл. 998 км2 (складає 7,8 % від тер. Закарп. обл.). За переписом насел. 2001, проживали 101 572 особи (складає 96,2 % до 1989): українців – 84,0 %, угорців – 12,7 %, ромів – 1,3 %, німців – 0,8 %, росіян – 0,7 %, словаків – 0,2 %, білорусів – 0,1 %; станом на 1 січня 2018 – 100 460 осіб. У складі р-ну – смт Кольчине та Чинадійове і 86 сіл (найбільша кількість з усіх р-нів Закарпаття; див. Куштановиця та Нове Давидкове). Функції райцентру виконує місто обл. значення Мукачево. Рельєф р-ну низькогірно-низовинний. На Пн. – відроги Вигорлат-Гутин. хребта і передгір’я Укр. Карпат (див. Вулканічний хребет), на Пд. та Пд. Зх. – Закарпатська низовина. Виокремлюють геоморфол. підобласть Укр. Карпат – Мукачівську терасну низовинну рівнину. Корисні копалини: ліпарит, андезит, базальт, цегельно-черепичні та керам. глини. Розвідано Великолучків., Дрисин., Залужан., Макарів., Мукачів., Нижньо-Визниц., Обав. та Страбичів. родовища глин; Лалів. родовище керамзит. глин; Лохів. родовище бурого вугілля. Родовища мінерал. вод: Баркасов., Залужан., Карпат., Латориц., Мукачів., Синяц., «Визниця», «Лісарня». З Пн. Сх. на Зх. протікає р. Латориця (притока Бодроґу, бас. Тиси), в яку впадають річки Визниця, Матекова (у верх. течії – Синявка), Обава, Коропецький канал і низка безімен. потічків. На р. Чорна Вода – кілька водосховищ. Тече Коропець – частина серед. течії колиш. річки з однойм. назвою, а нині, по суті, – осушувал. канал. Заг. протяжність річок р-ну 150 км. 1961–72 споруджено Латорицьку осушувально-зволожувальну систему. Мукачів. ліс. госп-во для ведення природоохорон. діяльності та здійснення лісогосп. вироб-ва має 27 077 га ліс. фонду (1956–59 гол. інж. був лісовод, селекціонер В. Білоус). Ростуть буки (60,1 %), дуби (28,1 %), ялини (5 %) та ін. породи дерев. Ґрунти переважно дернові, дерново-підзолисті, лучні, гірсько-лучно-буроземні. Об’єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення – частина Великодобронського заказника (заг.-зоол.), па­м’ятка садово-парк. мист-ва «Карпати» парк санаторію; місц. – регіон. ландшафтні парки «Притисянський» (створ. 2009, 631,61 га) та «Синяк» (4631,29 га), заказники Жорнина (ентомол., 9,8 га; обидва – 2011), Залуж (ботан., 1993, 3 га) й Остра (ліс., 1969, 6,8 га), заповідні урочища Деренів (1990, 300 га), Ловачка (90 га), Широкий (5 га; обидва – 1993), пам’ятки природи Відслонення гірських порід синього кольору (3 га), Обавське відслонення-стрімчак (1 га; обидві – геол., 1969), Водоспад Скакало (0,4 га), Озеро Синє (3 га), Сфагнове болото Синяк (1 га; усі – 1969), свердловина у с. Лалове, джерела в селах Баркасове, Грабове (№ 1 і № 2), Завидове, Лавки (№ 1 і № 2; усі – 1984; усі – гідрол.), дендрол. парк «Березинка» (1972, 34 га). У Кольчиному – Мукачівський верстатобудівний завод; у Чинадійо­вому – Мукачівський лісокомбінат. Розвинені пром. і госп. галузі: з надання транспортно-логістич. послуг; деревообробна, буд. матеріалів, швейна, харч. (хліб, консерви, м’ясо-ковбасні вироби); овочівництво, рибальство та тваринництво (32 с.-г. підпр-ва, 25 селян. ТОВів, 205 фермер. госп-в). Через тер. р-ну проходять важливі транспортні артерії: міжнар. автомагістраль, що розбудовується на 5-й транс’європ. коридор, і залізниця Київ–Чоп, що з’єднує Україну із Зх. Європою. Залізничні станції: Баркасове, Кольчине, Страбичове; залізнич. зупин. пункт – Чинадійове (до 2014 – станція). Прокладені траси нафтопроводу «Дружба» та газопроводу «Братерство», високовольтні лінії електропередач «Мир». У М. р. – 61 заг.-осв. школа, 7 навч.-вихов. комплексів «школа-дитсадок», школа-інтернат, 60 дитсадків; рай., 2 селищ. і 14 сільс. Будинків культури, 54 клуби, 3 спеціалізов. заклади початк. мист. освіти, рай. б-ки для дорослих і дітей, 60 сільс. б-к; 70 лікув. закладів. Діють Домбоцький Успенський жіночий православний монастир, Ракошинський Свято-Покровський чоловічий монастир, 63 православ., греко-катол. і римо-катол. культ. споруди, 36 протестант. молитов. будинків. Створ. юдей. громаду. Пам’ятки арх-ри: нац. значення – церква св. Дмитра у с. Вільховиця (17 ст.), палац графів Шенборнів у с. Карпати (1890–­95), замок у Чинадійовому (14–19 ст.); місц. – церква Різдва Богородиці у с. Бобовище (1-а пол. 19 ст.), костел св. Марії у с. Верхній Коропець (поч. 19 ст.), костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (поч. 18 ст.), церква Пресвятої Богородиці (кін. 19 ст.) у с. Клячанове, церква св. Михайла у с. Кучава (поч. 19 ст.), церква св. Михайла у с. Руська Кучава (1733), реформат. костел у с. Ракошине (кін. 14 ст.), церква св. Іллі в Чинадійовому (1937). Археологи виявили стоянки людей періоду палеоліту та пізнього неоліту, поселення кельт. племен, знайшли артефакти давньосло­в’ян. часу та періоду Київ. Русі. У пн.-сх. частині г. Ловачка на Сх. від с. Клячанове досліджено поселення Галіш-Ловачка (3–1 ст. до н. е.). Від курган. могильника побл. с. Куштановиця походить назва куштановицької культури (серед. 6 – 4 ст. до н. е.). Завдяки багатим рекреац. ресурсам і знач. кількості істор.-культур. об’єк­тів Мукачівщина є одним із найважливіших турист. і оздоров. центрів Закарпаття: 84 профілакторії, санаторії (найпопулярнішими санаторно-курорт. закладами стали «Карпати» та «Синяк»), курортно-оздоровчі комплекси та будинки відпочинку («Білочка», «Водограй», «Едельвейс», «Сонячні Карпати», «СТК Синяк»). Функціонують готельно-ресторанні комплекси «Вікенд», «Вольногора», «Золоті ворота», «Інтурист», «Карпатський мисливець», «Корал», «Магнат», «Тропік», «Троянда Карпат», «Червона гора»; екосадиба «Чудодієво»; відпочинк. комплекси «Вольногора», «Клиновецькі озера». У с. Великі Лучки – пам’ятник Т. Шевченку. Серед видат. уродженців – астрофізик Ю. Балега (акад. РАН; Кольчине), хіміки Ю. Керча (с. Страбичове), В. Пехньо (Чинадійове; обидва – чл.-кор. НАНУ), економіст М. Лендєл (чл.-кор. НААНУ; с. Ракошине); математик П. Гудивок (с. Лавки), фахівець у галузі надійності зберігання інформації І. Дичка (с. Іванівці), фізики В. Мікла (с. Страбичове), В. Різак (с. Бобовище), В. Сабов (с. Куштановиця), Д. Сікора (с. Старе Давидкове), хіміки В. Гомонай (с. Зубівка), М. Поторій (с. Макареве), В. Сухан (Чинадійове), матеріалознавець М. Русин (с. Медведівці), фахівець у галузі переробки нафти та газу М. Прокопець (с. Шкуратівці), біохімік, гідробіолог В. Грубінко (с. Лохове), фізіолог Я. Шуба (с. Ключарки), акушери-гінекологи І. Гудивок (с. Лавки), В. Лакатош (с. Страбичове), П. Фогел (с. Нижній Коропець), лікар-дерматовенеролог Б. Коган (Чинадійове), лікар-офтальмолог І. Логай (с. Горонда), лікар-хірург А. Симодейко (с. Лохове), селекціонер, фахівець у галузі плодівництва В. Заяць (с. Іванівці), вет. лікар П. Локес (с. Ракошине), фахівець у галузі технологій легкої пром-сті І. Мигальцо (с. Барбове), правознавці Ю. Бисага (с. Страбичове), І. Когутич (с. Нове Давидкове), історики М. Болдижар (с. Бобовище), І. Гранчак, Ю. Сливка (обидва – с. Нове Давидкове), М. Кучинко (с. Горонда), І. Поп, Ю. Поп (обидва – с. Страбичове), В. Хайнас (с. Лохове), Г. Шманько (с. Копинівці), економіст, історик І. Мешко (с. Лецовиця), економіст П. Стерчо (с. Кузьмине), педагоги В. Гомоннай (с. Барбове), В. Росул (с. Клячанове), мово- та літературознавець С. Добош (с. Обава), мовознавці М. Кравченко (с. Страбичове), Т. Космеда (Чинадійове), Л. Чопей (с. Ромочевиця), літературознавець, публіцист Ю. Бадзьо (с. Копинівці), фольклорист, лiтературо­знавець П. Лінтур (с. Горонда); прозаїки, поети, перекладачі В. Басараб (с. Жукове), Ю. Гойда (с. Зняцеве), В. Греба (с. Залужжя), Й. Жупан (с. Барбове), Ф. Іванчов (с. Зубівка), Ю. Керекеш (с. Великі Лучки), Юрій-Іван (с. Страбичове) і його син Ігор (с. Горонда) Керчі, Д. Кешеля (с. Клячанове), В. Кохан (с. Обава), Д. Меденцій (с. Іванівці), С. Панько (с. Чопівці), Г. Стрипський (с. Шелестове, нині у межах Кольчиного), видавець, художник, богослов С. Кіндзерявий-Пастухів (с. Руське); живописці Ф. Манайло (нар. художник УРСР; с. Іванівці), В. Микита (акад. НАМУ; с. Ракошине), Ю. Герц (с. Лохове; обидва – нар. художники України), Б. Кузьма (засл. художник України), Т. Йордан (обидва – с. Нове Давидкове), Д. Коштура (с. Кайданове), М. Матіко (с. Страбичове), В. Рубіш (с. Великі Лучки), В. Свалявчик (с. Зняцеве), В. Цібере (с. Лалове), скульптори І. Гарапко (с. Завидове), А. Лендєл (с. Залужжя), майстриня худож. ткацтва М. Зийнич (с. Макареве), майстер різьблення на дереві Д. Когутич (с. Ракошине); співачка Г. Захарченко (нар. арт. України; с. Нове Давидкове), хор. диригенти В. Волонтир (с. Кузьмине), Ф. Турянин (с. Ромочевиця; обидва – засл. діячі мист-в України), диригент Й. Гарчар (засл. арт. УРСР; с. Зняцеве), композитор І. Мартон (засл. діяч мист-в УРСР; с. Софія), музикознавець Т. Росул (с. Лохове); громад.-політ. і культур. діяч С. Фенцик (с. Великі Лучки), дисидент П. Кампов (с. Ділок); політ. діячі В. Балога (с. Завидове), В. Дурдинець (с. Ромочевиця); культурно-громад. і церк. діяч П. Ґебей (с. Кальник), церк. діяч Чехословац. Православ. Церкви Кирил (В. Мучичка; с. Горонда); важкоатлет, тренер, спорт. журналіст В. Драга (с. Великі Лучки), футболісти С. Решко (с. Ключарки), Ф. Медвідь, фехтувальник В. Станкович (обидва – с. Нове Давидкове). З Чинадійовим по­в’язані життя та діяльність поета М. Вовка, із с. Іванівці – диригента, композитора, священика Е. Желтвая, із с. Нове Давидкове – письменника, священика І. Сільвая.

Літ.: Бугір О. Додатки до історії, культури і побуту села Кольчино Мукачівського району // Наук. зб. Закарп. краєзн. музею. Уж., 2002. Вип. 5; Орос І. Додатки до історії села Кузьмино Мукачівського району // Там само; Дудаш А. Старе Давидково. Сторінки історії, су­спільного і духовного життя. Мукачево, 2006; Закарпаття туристичне. К., 2007; Сидоренко Г., Цап’як Я. Мукачівський район: Турист. енциклопедія. Уж., 2012; Філіпов О. Історична символіка поселень Мукачівського району. Уж., 2012.

Х. В. Мучичка

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Х. В. Мучичка . Мукачівський район // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70496 (дата звернення: 18.09.2021)