Настрій соціальний

НА́­СТРІЙ СОЦІА́ЛЬНИЙ — домінантна форма реально функціонуючої су­спільної сві­домості та поведінки, що від­ображає рівень, тривалість і ступінь емоційно-раціонального сприйня­т­тя індиві­дом, групою соціальною, населе­н­ням, різними організаціями й ін­ститутами соціальних установок, цілей та інте­ресів, що формуються під впливом реальних економічних, політичних, духовних процесів і потенційно реалізовані (або не реалізовані) в практичній діяльності. Н. с. залежить від психофізіол. контекс­ту (стану здоровʼя) та складається з без­посереднього спри­йня­т­тя світу (почут­тів, емоцій), світо­гляд. компонентів (умона­строїв, пере­конань), особистісних оцінок соц. досвіду, соц. цілей і інтересів, а також духов. запитів і прагнень, що знаходить прояв у соц. очікува­н­нях і соц. позиції субʼєктів. Н. с. концентрує певну домінанту сві­домості та поведінки людини, актуалізує їх і пере­творює в під­ґрунтя громад. та особистого життя. Таким чином, у ньому в інтегров. ви­гляді втілено осн. форми сприйня­т­тя дійсності з позицій певної цін­нісної установки. Н. с. від­різняється від ситуатив. емоцій і афектів, оскільки є емоц. реакцією не на без­посередні наслідки тих чи ін. подій, а на їхнє значе­н­ня для людини в контекс­ті її особистих інтересів. Сформований у сусп. сві­домості Н. с. у свою чергу здатний впливати на без­посередні емоц. реакції на на­ступні події. Він змінює напрям думок, сприйня­т­тя соц. світу, поведінку індивідів і соц. груп. Залежно від ступ. усві­домленості причин, що викликали той чи ін. Н. с., для індивіда він є або заг. емоц. фоном (під­несеним, пригніченим, врівноваженим), або чітко ідентифіков. емоц. станом (нудь­гою, сумом, тугою, захопленістю, радістю тощо). Н. с. може пере­даватися від однієї людини чи соц. групи до ін. у процесі їхнього спілкува­н­ня. Єдині цілі та зав­да­н­ня іноді вимагають тісного згуртува­н­ня людей, по­єд­на­н­ня їхніх зусиль і можливостей, що, у свою чергу, перед­бачає обʼєд­на­н­ня близьких за почу­т­тями та емоціями людей в одне ціле. Обʼ­єд­на­н­ня соц.-пси­хол. станів індивідів і груп породжує Н. с. Загалом Н. с. має 4 виміри: соц. самопочу­т­тя як су­бʼєк­тив. добробут або неблагополуч­чя субʼєк­та Н. с. та оцінка і самооцінка субʼєкта, що формується під впливом його соц. статусу та ролі (пере­важно статичні когнітивно-емоц. склад­ники минулого досвіду), соц. очікува­н­ня та соц. позиція (динам., емоц.-поведінк. складники). Соц. очікува­н­ня і вимоги виникають залежно від соц. установок, цін­ностей, жит­тєвих орієнтацій індивіда і групи; соц. позиція су­бʼєкта Н. с. ґрунтується на пере­кона­н­нях і світо­гляді особистості, виходячи з її субʼ­єктив. оцінки соц. досвіду. Завдяки динам. компонентам Н. с. пере­творюються у вза­ємо­звʼя­зок субʼєк­та із соц. реальністю.

Завантажити статтю