Розмір шрифту

A

Наукові товариства

НАУКО́ВІ ТОВАРИ́СТВА  — об’єднання вчених та інших осіб з метою сприяння розвитку певної галузі науки або ж науки в цілому, популяризації наукових знань. Прообразом Н. т. стала школа дав­ньогрец. філософа Платона (4 ст. до н. е.) — Академія (назва походить від місц. олив. гаю побл. Афін, де вона розташовувалася). В епоху Відродження в Італії, а потім в ін. країнах Європи стали виникати різні товариства сприяння розвитку наук, що мали Академію Платона взірцем для своєї діяльності. Фактично вони були вузькими гуртками учених, аматорів і меценатів науки. У 17 ст. почали виникати галузеві Н. т. (правн., філол., мед., геогр. тощо). Паралельно продов­жували існувати й універсал. Н. т. (напр. Лондон. королів. товариство з роз­витку знань про природу, засн. 1660, набуло статусу гол. наук. центру Великої Британії). У 19 ст. відбулася певна диференціація понять «Н. т.» і «академія» — вважали, що члени Н. т. здебільшого опікуються розвит­ком ок­ремої галузі знань, а товариство може об’єднувати як визнач. уче­них, так і початківців та аматорів, натомість академія є об’єднан­ням відомих учених, членство в ній має почес. статус. Пізніше ця відмінність знову почала стиратися, бо гол. метою як Н. т., так і академії в сучас. світі є обмін наук. інформацією та досвідом, видання наук. монографій та журналів, проведення наук. конф. і семінарів, координація н.-д. роботи, експертиза різних суспільно значущих проектів, популяризація наук. знань тощо. У 20–21 ст. разом із процесами формування єдиного світ. та європ. наук. простору дедалі більшої ваги набуває діяльність міжнар. Н. т. (академій), що часто є своєрід. «федераціями» нац. Н. т. чи академій. Першим прообразом Н. т. в Україні вважають Слов’яно-греко-лат. академію, засн. 1576 у м. Острог (нині Рівнен. обл.) за зразком Академії Платона. Н. т. у сучас. розумінні стали виникати в Україні лише від 19 ст.: Київ. мед. товариство (1840), Одес. мед. товариство (1849). Згодом при Київ., Харків. та Одес. університетах засн. товариства дослідників при­роди (1869–70). Водночас виникали товариства істор.-філол. профілю: Церк.-археол. товариство при Київ. духов. академії (див. Археологічне товариство в Києві), Історичне товариство Нестора-Літописця при Київ. університеті (обидва — 1872), Історико-філологічне товариство при Харківському університеті (1877), Історико-філологічне товариство при Новоросійському університеті (1889), Історико-філологічне товариство при Ніжинському історико-філологічному інституті (1894). На території України діяли також філії загальноімпер. рос. наук. т-в.

Н. т. на теренах України в 19 ст. мали вплив на процеси формування сучас. укр. нації. Так, Пд.-зх. відділ Рос. геогр. товариства (див. Географічне товариство Українське) 1873–76 став осередком, навколо якого гуртувалися нац. сили. Вбачаючи в його роботі загрозу імперії, відділ не лише закрили, а й провели низку репресій (див. Заборона української мови). У Галичині від 2-ї пол. 19 ст. на діяльності Н. т. позначалася укр.-польс. боротьба, а самі вони мали здебільшого окреслений нац. характер. Так, 1886 у Львові засн. Польс. товариство природників ім. М. Коперника, а 1892 академ. статусу набуло засн. 1873 Наукове товариство імені Шев­ченка, роль якого мала велике значення не лише для науки й культури України, а й для історії загалом. 1907 з ініціативи М. Грушевського за зразком НТШ засн. Українське наукове товариство в Києві з метою здійснення наук. роботи та популяризації наук. знань українською мовою. Однак на діяльність товариства негативно впливали жорсткі уряд. обмеження й переслідування всього українського, що різко посилилися під час 1-ї світової вій­ни. Формування власне укр. Н. т. як галуз., так і заг. профілю активно відбувалося в роки Визв. змагань. Восени 1918 згідно з Законом Укр. Держави засн. УАН (див. Академія наук України Національна). 1921 УНТ увійшло до складу УАН. У кін. 19 — на поч. 20 ст. створ. Н. т. у багатьох містах України: Чернігівське наукове товариство, Київське фізико-хімічне товариство, Катери­нославське наукове товариство, Харківське математичне товариство, Кам’янець-Подільське наукове товариство при ВУАН, Полтавське наукове товариство при ВУАН, Одеське наукове товарис­тво при ВУАН. При них діяли б-ки, музеї, зокрема Бібліотека Наукового товариства імені Шевченка у Львові, Бібліотека Харківського наукового медичного товариства, Музей Історико-філологічного товариства при Харківському університеті, Музей Одеського товариства історії та старожитностей, Наукового товариства імені Шевченка Музей. Майже кожне товариство мало свій друк. орган, напр.: «Записки Чернігівського наукового товариства», «Записки Українського наукового товариства в Київі», «Записки Одеського наукового при УАН товариства», «Збірник Харківського історико-філологічного товариства». У рад. період комуніст. влада вста­новила жорсткий контроль за ді­я­ль­ністю Н. т. Наприкінці 1920-х рр. більшість «старих» Н. т. (насамперед істор.-філол. профілю) було ліквідовано. Так, 1919 закрито Іс­тор.-­філол. товариство при Харків. університеті, 1932 — Істор. товариство Нестора-Літописця. 1940 після приєднання Галичини до УРСР припинено дія­льність НТШ. У повоєнні роки на тер. УРСР діяли філії заг.-союз. наук. т-в, роботу яких здебільшого координувала АН УРСР. Водночас у роки між двома світ. вій­нами численні укр. Н. т. діяли в Польщі та в еміграц. середовищах Чехо­словаччини. Після 2-ї світової вій­ни роботу НТШ та низки галуз. укр. Н. т. було продовжено в країнах, де проживала численна укр. діаспора, насамперед у США, Канаді, Німеччині, Франції, Австралії тощо. Наприкінці 1980-х — поч. 1990-х рр. розпочалося створення нових Н. т., зокрема Фізичного товариства Укра­їнського (1990), Астрономічної асоціації Української (1991) тощо, відроджено раніше ліквідов. рад. владою (напр., НТШ у Львові, 1989; Харків. істор.-філол. товариство, 1991), продовжили роботу більшість засн. у рад. часи (напр., Біо­хімічне товариство Українське, Бо­танічне товариство Українське). Варто відзначити, що багато укр. Н. т. нині мають статус нац. осередків міжнар. Н. т. — Європ. феде­рації біохім. т-в, Європ. фіз. товариства, Міжнар. астроном. спілки. В Укра­їні діє низка Н. т., що мають статус академій: Академія інженерних наук України (1991), Академія наук вищої школи України (1992), Академія політичних наук України (1993). Продовжують функціонувати наук.-просвітн. й інформ.-освітнє товариство «Знання» (організоване 1990 на базі укр. філії однойм. всесоюз. товариства, гол. мета якого — популяризація політ. та наук.-тех. знань) та Всеукр. товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка (створ. 1991 на основі Товариства української мови).

У фаховій літературі є певна розбіжність у тлумаченні поняття Н. т. Низка авторів розмежовує власне Н. т. (до них зараховують передусім галуз. наук. об’єднання) і АН, що мають універсал. характер. Таке розділення є умовним, оскільки як одна з найвідоміших і найавторитет. нац. АН в Європі (Лондон. королів. товариство), так і перша нац. АН в Україні (Наук. товариство іме­ні Шевченка) слова «академія» у своїх назвах не мають. У законодавстві України відсутнє положення про ведення заг.-нац. реєстру Н. т., а функції їхньої реєстрації (як і всіх ін. об’єднань громадян) покладено на органи юстиції. Див. також Археологічні товариства, Богословські наукові товариства, Всеукраїнське етнографічне товариство, Історичні наукові товариства.

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2020
Том ЕСУ:
22
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Політика
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
70691
Вплив статті на популяризацію знань:
Бібліографічний опис:

Наукові товариства / М. В. Стріха // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-70691.

Naukovi tovarystva / M. V. Strikha // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2020. – Available at: https://esu.com.ua/article-70691.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору