Наукові товариства — Енциклопедія Сучасної України

Наукові товариства

НАУКО́ВІ ТОВАРИ́СТВА – об’єднання вчених та інших осіб з метою сприяння розвитку певної галузі науки або ж науки в цілому, популяризації наукових знань. Прообразом Н. т. стала школа дав­ньогрец. філософа Платона (4 ст. до н. е.) – Академія (назва походить від місц. олив. гаю побл. Афін, де вона розташовувалася). В епоху Відродження в Італії, а потім в ін. країнах Європи стали виникати різні т-ва сприяння розвитку наук, що мали Академію Платона взірцем для своєї діяльності. Фактично вони були вузькими гуртками учених, аматорів і меценатів науки. У 17 ст. почали виникати галузеві Н. т. (правн., філол., мед., геогр. тощо). Паралельно продов­жували існувати й універсал. Н. т. (напр. Лондон. королів. т-во з роз­витку знань про природу, засн. 1660, набуло статусу гол. наук. центру Великої Британії). У 19 ст. відбулася певна диференціація понять «Н. т.» і «академія» – вважали, що члени Н. т. здебільшого опікуються розвит­ком ок­ремої галузі знань, а т-во може об’єднувати як визнач. уче­них, так і початківців та аматорів, натомість академія є об’єднан­ням відомих учених, членство в ній має почес. статус. Пізніше ця відмінність знову почала стиратися, бо гол. метою як Н. т., так і академії в сучас. світі є обмін наук. інформацією та досвідом, видання наук. монографій та журналів, проведення наук. конф. і семінарів, координація н.-д. роботи, експертиза різних суспільно значущих проектів, популяризація наук. знань тощо. У 20–21 ст. разом із процесами формування єдиного світ. та європ. наук. простору дедалі більшої ваги набуває діяльність міжнар. Н. т. (академій), що часто є своєрід. «федераціями» нац. Н. т. чи академій. Першим прообразом Н. т. в Україні вважають Слов’яно-греко-лат. академію, засн. 1576 у м. Острог (нині Рівнен. обл.) за зразком Академії Платона. Н. т. у сучас. розумінні стали виникати в Україні лише від 19 ст.: Київ. мед. т-во (1840), Одес. мед. т-во (1849). Згодом при Київ., Харків. та Одес. ун-тах засн. т-ва дослідників при­роди (1869–70). Водночас виникали т-ва істор.-філол. профілю: Церк.-археол. т-во при Київ. духов. академії (див. Археологічне товариство в Києві), Історичне товариство Нестора-Літописця при Київ. ун-ті (обидва – 1872), Історико-філологічне товариство при Харківському університеті (1877), Історико-філологічне товариство при Новоросійському університеті (1889), Історико-філологічне товариство при Ніжинському історико-філологічному інституті (1894). На тер. України діяли також філії загальноімпер. рос. наук. т-в.

Н. т. на теренах України в 19 ст. мали вплив на процеси формування сучас. укр. нації. Так, Пд.-зх. відділ Рос. геогр. т-ва (див. Географічне товариство Українське) 1873–76 став осередком, навколо якого гуртувалися нац. сили. Вбачаючи в його роботі загрозу імперії, відділ не лише закрили, а й провели низку репресій (див. Заборона української мови). У Галичині від 2-ї пол. 19 ст. на діяльності Н. т. позначалася укр.-польс. боротьба, а самі вони мали здебільшого окреслений нац. характер. Так, 1886 у Львові засн. Польс. т-во природників ім. М. Коперника, а 1892 академ. статусу набуло засн. 1873 Наукове товариство імені Шев­ченка, роль якого мала велике значення не лише для науки й культури України, а й для історії загалом. 1907 з ініціативи М. Грушевського за зразком НТШ засн. Українське наукове товариство в Києві з метою здійснення наук. роботи та популяризації наук. знань укр. мовою. Однак на діяльність т-ва негативно впливали жорсткі уряд. обмеження й переслідування всього українського, що різко посилилися під час 1-ї світ. вій­ни. Формування власне укр. Н. т. як галуз., так і заг. профілю активно відбувалося в роки Визв. змагань. Восени 1918 згідно з Законом Укр. Держави засн. УАН (див. Академія наук України Національна). 1921 УНТ увійшло до складу УАН. У кін. 19 – на поч. 20 ст. створ. Н. т. у багатьох містах України: Чернігівське наукове товариство, Київське фізико-хімічне товариство, Катери­нославське наукове товариство, Харківське математичне товариство, Кам’янець-Подільське наукове товариство при ВУАН, Полтавське наукове товариство при ВУАН, Одеське наукове товарис­тво при ВУАН. При них діяли б-ки, музеї, зокрема Бібліотека Наукового товариства імені Шевченка у Львові, Бібліотека Харківського наукового медичного товариства, Музей Історико-філологічного товариства при Харківському університеті, Музей Одеського товариства історії та старожитностей, Наукового товариства імені Шевченка Музей. Майже кожне т-во мало свій друк. орган, напр.: «Записки Чернігівського наукового товариства», «Записки Українського наукового товариства в Київі», «Записки Одеського наукового при УАН товариства», «Збірник Харківського історико-філологічного товариства». У рад. період комуніст. влада вста­новила жорсткий контроль за ді­я­ль­ністю Н. т. Наприкінці 1920-х рр. більшість «старих» Н. т. (насамперед істор.-філол. профілю) було ліквідовано. Так, 1919 закрито Іс­тор.-­філол. т-во при Харків. ун-ті, 1932 – Істор. т-во Нестора-Літописця. 1940 після приєднання Галичини до УРСР припинено дія­льність НТШ. У повоєнні роки на тер. УРСР діяли філії заг.-союз. наук. т-в, роботу яких здебільшого координувала АН УРСР. Водночас у роки між двома світ. вій­нами численні укр. Н. т. діяли в Польщі та в еміграц. середовищах Чехо­словаччини. Після 2-ї світ. вій­ни роботу НТШ та низки галуз. укр. Н. т. було продовжено в країнах, де проживала численна укр. діаспора, насамперед у США, Канаді, Німеччині, Франції, Австралії тощо. Наприкінці 1980-х – поч. 1990-х рр. розпочалося створення нових Н. т., зокрема Фізичного товариства Укра­їнського (1990), Астрономічної асоціації Української (1991) тощо, відроджено раніше ліквідов. рад. владою (напр., НТШ у Львові, 1989; Харків. істор.-філол. т-во, 1991), продовжили роботу більшість засн. у рад. часи (напр., Біо­хімічне товариство Українське, Бо­танічне товариство Українське). Варто відзначити, що багато укр. Н. т. нині мають статус нац. осередків міжнар. Н. т. – Європ. феде­рації біохім. т-в, Європ. фіз. т-ва, Міжнар. астроном. спілки. В Укра­їні діє низка Н. т., що мають статус академій: Академія інженерних наук України (1991), Академія наук вищої школи України (1992), Академія політичних наук України (1993). Продовжують функціонувати наук.-просвітн. й інформ.-освітнє т-во «Знання» (організоване 1990 на базі укр. філії однойм. всесоюз. т-ва, гол. мета якого – популяризація політ. та наук.-тех. знань) та Всеукр. т-во «Просвіта» ім. Т. Шевченка (створ. 1991 на основі Т-ва укр. мови).

У фаховій літ-рі є певна розбіжність у тлумаченні поняття Н. т. Низка авторів розмежовує власне Н. т. (до них зараховують передусім галуз. наук. об’єднання) і АН, що мають універсал. характер. Таке розділення є умовним, оскільки як одна з найвідоміших і найавторитет. нац. АН в Європі (Лондон. королів. т-во), так і перша нац. АН в Україні (Наук. т-во іме­ні Шевченка) слова «академія» у своїх назвах не мають. У законодавстві України відсутнє положення про ведення заг.-нац. реєстру Н. т., а функції їхньої реєстрації (як і всіх ін. об’єднань громадян) покладено на органи юстиції. Див. також Археологічні товариства, Богословські наукові товариства, Всеукраїнське етнографічне товариство, Історичні наукові товариства.

М. В. Стріха

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
М. В. Стріха . Наукові товариства // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70691 (дата звернення: 17.10.2021)