Наукові читання Інституту журналістики — Енциклопедія Сучасної України

Наукові читання Інституту журналістики

«НАУКО́ВІ ЧИТА́ННЯ ІНСТИТУ́ТУ ЖУРНАЛІ́СТИКИ» – періодичне видання з продовженням. Зазвичай приурочували до наук. заходів, що відбувалися в Ін-ті журналістики Київ. ун-ту, та ювіл. дат його співроб., друкували укр. мовою під відповід. назвою за ред. В. Різуна. Перший вип. опубл. 2003 у Києві, в ньому вміщені матеріали 1-х Наук. читань Ін-ту, що відбулися 13 листопада 2001. Упродовж 10-ти р. видано 18 вип., кожен з яких присвячено одному-двом науковцям-ювілярам Ін-ту. Саме цим пояснюється непостійна періодичність виходу збірника. Видано «Н. ч. І. ж.», присвячені Д. Прилюку, О. Бабишкіну, А. Москаленку, Ю. Ярмишу, О. Пономаріву, Н. Непийводі, Б. Чернякову, І. Мегелі, Т. Приступенко, В. Різуну, Л. Шевченко, В. Миронченку, О. Коновцю, М. Шестопалу, О. Глушку, Н. Сидоренко, А. Погрібному, А. Мамализі, К. Серажим. Після 2012 вид. збірників «Н. ч. І. ж.» припинено. Форми проведення читань різноманітні: віншування ювіляра на вченій раді Ін-ту журналістики у розширеному складі, «круглі столи», конф., власне наук. читання тощо. Участь у читаннях брали науковці й студенти. Обов'язк. компонентами читань є коротке ознайомлення з життєвим і твор. шляхом ювіляра, бібліографією його праць. Ін. складові заходу – аналіз твор. доробку, роздуми колег та тих, хто особисто знав чи знає ювіляра, що в підсумку складається в портрет вченого, викладача і, що особливо важливо, людини, а також коло його спілкування, наук. інтересів і навіть значення його особистості. Інколи додавали матеріали самого ювіляра про себе: спогади, роздуми, фрагменти праць. «Н. ч. І. ж.» є важливою формою накопичення та збереження інформації про персоналії в галузі журналістикознавства кін. 20 – поч. 21 ст. у Київ. ун-ті.

Літ.: Забіяка І. Імена українських вчених-журналістів: досвід укладання «Наукових читань Інституту журналістики» // Критерії визнання вченого. К., 2007; Школьна О. Наукові читання Інституту журналістики // Зб. пр. НДІ пресознав­ства. Л., 2015. Вип. 5.

І. М. Забіяка

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю