Науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут Шельф — Енциклопедія Сучасної України

Науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут Шельф

НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНИЙ І ПРОЕ́КТНО- ВИШУ́КУВАЛЬНИЙ ІНСТИТУ́Т «ШЕЛЬФ» (НДПІшельф) Засн. 1944 у Сімферополі як Крим. філія (від 1946 – Крим. відділ., від 1951 – Експедиція № 2) Моск. ін-ту «Діпротранснафта» (до 1950 – Моск. трест «Нафтопровідпроект»). 1955–70 – у підпорядкуванні Київ. ін-ту «Південдіпротрубопровід» (до 1958 – Київ. філія Моск. ін-ту «Діпротранснафта», нині Транспорту нафти Інститут): спочатку як Експедиція № 2, у 1967–69 – Відділ комплекс. проектування, 1969–70 – Крим. філія. 1970–74 – Крим. філія Горьков. ін-ту «Діпрогазцентр» (нині м. Нижній Новгород, РФ), 1974–75 – Київ. ін-ту «Союзгазпроект». Від 1975 – ін-т «Спецгазпроект», від 1980 – ін-т «Спецморнафтогазпроект», від 1986 – ВНДПІ «Шельф», від поч. 1990-х рр. – сучасна назва. Від 2014 продовжує функціонувати під контро­лем рос. влади. Фахівці НДПІшельф розробили значну кількість проектів нафтогаз. об’єк­тів в Україні, державах, що раніше входили до складу СРСР, на Кубі, у В’єтнамі, Польщі, Румунії, Болгарії, Ємені, Афганістані та Лаосі; брали участь у освоєнні шельфів Чорного, Азов., Каспій., Пд.-Ки­тай., Печор., Баренцевого та Балтій. морів й Атлантич. океану. На тер. України здійснили: буд-во нафтобаз у Сімферополі, Севастополі, Армянську, Бахчисараї, Євпаторії, Керчі, Красногвардійську, Саках, Феодосії, Ялті (усі – АР Крим), Дніпропетровську (нині Дніпро), Кривому Розі (Дніпроп. обл.), Донецьку, Маріуполі (Донец. обл.), Запоріжжі, Миколаєві, Одесі, Рені (Одес. обл.), Ізюмі, Куп’янську (обидва – Харків. обл.) та ін., Глібів. підзем. сховища газу (с. Красна Поляна Чорномор. р-ну, АР Крим), газопроводів Херсон–Крим, Мар’ївка–Херсон–Крим, Джанкой–Феодосія–Керч, Ялта–Форос–Севастополь, Шебелинка–Дніпропетровськ–Одеса, ШДКРІ (Шебелинка–Дніпропетровськ–Кривий Ріг–Ізмаїл)–Запоріз. ДРЕС–Мелітополь, Роздільне–Ізмаїл, Ананьїв–Тирасполь–Ізмаїл, Харків–кордон з Польщею, підвод. газопроводу Голицино–берег, бази буріння «Порт Ярилгач» (АР Крим), реконструкцію газопроводу Одеса–Кишинів–Ізмаїл–ШДКРІ, налагодження газопостачання до Крим. ТЕС; облаштування Матвіїв., Новоукр., Скоробагатьків., Тимофіїв. (усі – Полтав. обл.), Куличихин. (Полтав. і Сум. обл.), Дружелюбів. (Харків. обл.) нафтогазоконденсат., Голицин., Штормового (обидва – шельф Чорного моря), Сх.-Казантип. (шельф Азов. моря), Зх.-Октябр., Фонтанів. (обидва – АР Крим), Кременів., Левенців. (обидва – Дніпроп. обл.), Капітанів., Кружилів. (обидва – Луган. обл.), Абазів., Бельс., Горобців., Зх.-Солохів., Котелев., Опішнян., Потічан., Розпашнів., Семенців., Семиренків., Сх.-Полтав., Сх.-Ма­шів., Чутів. (усі – Полтав. обл.), Ведмедів. (Харків. обл.) газоконденсат., Морського, Пн.-Керчен., Пн.-Булганак., Стрілкового (усі – шельф Азов. моря), Безіменного, Одес., Шмідтів. (усі – шельф Чорного моря), Придорож. (АР Крим), Михайлів. (Дніпроп. обл.) газових родовищ, нафт. родовища Суботіна (шельф Чорного моря).

В. С. Білецький

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. С. Білецький . Науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут Шельф // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70695 (дата звернення: 17.09.2021)