Науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки Державний — Енциклопедія Сучасної України

Науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки Державний

НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНИЙ ІНСТИТУ́Т ВИПРО́БУВАНЬ І СЕРТИФІКА́ЦІЇ ОЗБРО́ЄННЯ ТА ВІЙСЬКО́ВОЇ ТЕ́ХНІКИ Державний Веде свою історію від засн. 1932 у Севастополі Мор. випробув. станції ВПС. Від 1936 – Наук.-випробув. ін-т Мор. авіації, від 1937 – Льотно-випробув. ін-т ВПС ВМФ. Після нападу Німеччини на СРСР 1941 спочатку евакуйований до м. Осипенко (нині Бердянськ Запоріз. обл.), звідти – до м. Астрахань (РФ). У тому ж році реорганізований у Льотно-випробув. станцію, що базувалася у с. Єршовка (Удмурт. АРСР, РФ), а від 1943 – у Баку. 1944 повернуто назву Льотно-випробув. ін-т ВПС ВМФ. Від 1946 – Наук.-випробув. ін-т авіації ВМФ (переведений у Риґу). 1948 побл. м. Феодосія (нині АР Крим) створ. його філію – Льотно-випробув. станцію, яку 1952 реорганізовано у 15-й наук.-випробув. ін-т ВМФ. Від 1956 – 8-й льотно-випробув. центр 15-го наук.-випробув. ін-ту ВМФ; від 1961 – 3-є упр. Держ. наук.-випробув. центру ВПС; від 1992 – Держ. авіац. наук.-випробув. центр ЗС України. 1999 його акредитовано як експерт. центр Держ. авіац. служби України з сертифікації повітр. суден та ін. об’єктів авіац. техніки цивіл. авіації, їхніх розробників і виробників; 2004 він пройшов держ. атестацію та отримав статус наук. орг-ції. Від 2006 – Держ. наук.-випробув. центр ЗС України, що визначений гол. орг-цією з проведення випробувань усіх видів озброєння і військ. техніки та забезпечення навчань військ із бойовою стрільбою. Після анексії РФ АР Крим 2014 передислокований з тимчасово окупов. тер. до Чернігова. Від 2018 – сучасна назва. Підпорядк. Ген­штабу ЗС України. Ін-т є гол. орг-цією ЗС України з проведення держ. та ін. видів випробувань озброєння та військ. техніки (ОВТ) з метою перевірки в умовах, максимально наближених до умов бойового застосування, відповідності дослід. зразків ОВТ вимогам Мін-ва оборони та ЗС України; опрацювання рекомендацій щодо їхнього застосування за призначенням та удосконалення; визначення можливості прийняття на озброєння (постачання) та запровадження у серійне вироб-во. Нині у його структурі діють 2 н.-д. упр. за напрямом випробувань і дослідж. ОВТ Сухопут. військ і Повітр. Сил (у складі 12-ти н.-д. відділів); 4 окремих н.-д. відділи за напрямом випробувань і дослідж. ОВТ ВМС, Десантно-штурм. військ, Сил спец. операцій, роботизов. і автоматизов. систем та тренажер. комплексів; 5 окремих відділів – наук.-організац., наук.-інформ., комплекс. оцінок і сертифікації ОВТ, метрол. оцінок і експертиз, міжнар. співроб-ва у сфері випробувань і сертифікації ОВТ; наук.-тех. комплекс вимірювань (у складі 4-х відділів); льотно-випробув. комплекс. За результатами роботи в останні 5 р. прийнято на озброєння та допущено до експлуатації бл. 180 зразків ОВТ (зокрема й іноз. вироб-ва), продовжено термін служби понад 50-ти типам ОВТ. Об’єктами випробувань були літаки і вертольоти, безпілотні авіац. комплекси та засоби боротьби з ними, зенітно-ракетні комплекси, броньована техніка та спец. автомобілі, катери і човни, міномети, гранатомети, стрілец. озброєння, авіац., автомоб. і спец. тренажери, радіолокац. станції та засоби зв’язку різного призначення, приціли і засоби нічного бачення, десантні парашутні системи та ін. засоби десантування, аварійно-рятув. засоби, засоби індивід. захисту та обмундирування тощо. В Ін-ті працюють понад 200 н. с., зокрема 6 д-рів і 23 канд. н. Серед відомих науковців – В. Башинський, О. Денисов, Ю. Денисов, М. Гриценко, О. Пилипенко, В. Чуприна. Осн. напрями дослідж.: наук.-тех. супровід, розроблення норма­тивно-тех. і програмно-метод. документів та проведення випробувань і робіт з оцінювання відповідності (сертифікації) ОВТ; удосконалення випробув. діяльності на стадіях життєвого циклу, встановлення і продовження термінів служби і ресурсу ОВТ; розвиток полігонно-випробув. та лаб.-експерим. бази ЗС України; наук.-метод. супровід діяльності та безпеки польотів авіації. Від 2019 виходить «Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки». Перший нач. від часів незалежності України – Ю. Жучков, від 2018 – В. Башинський.

І. В. Тищенко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
І. В. Тищенко . Науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки Державний // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70780 (дата звернення: 27.09.2021)