Нагірний Євген Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Нагірний Євген Васильович

НАГІ́РНИЙ Євген Васильович (13. 08. 1885, с. Рудне, нині смт Львів. міськ­ради – 08. 06. 1951, Львiв) – архiтектор. Син В. Нагірного. Закiн. архіт. ф-т Львiв. полiтех. школи (1912). Працював 1905–21 у Львові разом із батьком. Спро­ектував понад 500 житл., громад. i церк. споруд у Зх. Укра­їнi. У Львові за його проектами збудовано у стилях неокласицизму та функціоналізму: будинок т-ва «Рідна школа» на вул. Ю. Супінського, нині М. Коцюбинського, № 23 (1924–28), лікарню «Нар. лічниця» на вул. П. Скарги, нині Є. Озаркевича, № 4 (1931–37, буд-вом керував О. Пежанський), житл. будинки на вул. Гроховська (нині С. Рудницького), № 54 (1931), Я. Кохановського (нині К. Левицького), № 120 (1936), влас. особ­няк на вул. Ю. Смуліковського, № 4 (нині вул. Окружна, № 83; 1937). З елементами укр. нар. стилю побудував віллу родини Стернюків у с. Гребенів (нині Сколів. р-ну Львів. обл., 1928) і санаторій у с. Черче (нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл., 1929). Спорудив церкви у м. Буськ (1914–30), с. Підгірці (нині Бродів. р-ну, 1926), м. Стебник (1932), с. Ямельня (1934), с. Краковець (1938; тепер смт; обидва – Яворів. р-ну; усі – Львів. обл.). Для його муров. сакрал. споруд характерне використання мотивiв укр. бароко і нар. арх-ри. Під час проектування дерев'яних храмів переважно розвивав традиції бойків. школи. До 1918 у творах Н. по­мiтний вплив неоісторизму та модерну, 1920–30-х рр. – неокласицизму, ар деко і функціоналізму. Від 1946 викладав у ВНЗах Львова, зокрема очолював каф. арх-ри Львів. ін-ту приклад. і декор. мист-ва.

Літ.: Черкес Б. С., Грицюк Л. С. Архітектор Євген Нагірний // Дзвін. 1991. № 4; Космолінська Н. Нагірні, Леви: історія одного врятованого архіву // Поступ. 2000, 29 верес.; Нагірні, Леви: Історія родини. Л., 2000; Грицюк Л. Історія та сучасні реалії проекту церкви на Богданівці у Львові архітектора Євгена Нагірного // Містобудування та територіал. планування. 2012. № 43; Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков Нагірних. Ч. 2: Церкви Є. Нагірного. Л., 2015.

Ю. О. Бірюльов

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Ю. О. Бірюльов . Нагірний Євген Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70849 (дата звернення: 26.10.2021)