Нагольно-Тарасівка — Енциклопедія Сучасної України

Нагольно-Тарасівка

НАГО́ЛЬНО-ТАРА́СІВКА (до 1884 – Нагольна, Нагольно-Луковкіна) – селище міського типу Ровеньківської міської ради Луганської області. Нагольно-Тарасів. селищ. раді підпорядк. с. Березівка. Знаходиться на р. Нагольна (притока Міусу, бас. Азовського моря), за 80 км від обл. центру та 25 км від кордону з РФ. Пл. 2,5 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2195 осіб (складає 95,8 % до 1989); станом на 1 січня 2014 – 2086 осіб; переважно українці та росіяни. Засн. 1775 полковником донських козаків А. Луковкіним. Згодом поселення отримало статус слободи. 1785 було 89 дворів, проживали 348 осіб; 1873 – відповідно 226 і 1596. Існувала Нагольно-Тарасів. волость Області Війська Донського. У 1860-х рр. відкрито шахту з видобування кольор. металів, що працювала до поч. 20 ст. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 1938 – смт. У роки 2-ї світ. вій­ни Н.-Т. від кін. 1941 до 1-ї пол. 1942 знаходилася на лінії фронту, навколо точилися значні бої. 17 лютого 1943 с-ще звільнене від нім. окупації. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 392 воїни-земляки, з них 72 загинули (1956 встановлено пам’ятник). 1979 мешкали 2540 осіб. Від 2014 – під контролем сепаратистів т. зв. Луган. нар. респ. На пн.-сх. околиці – ландшафт. заказник місц. значення Нагольний кряж. Збереглася дерев’яна Свято-Успен. церква, збудована 1786–88. Се­ред видат. уродженців – економіст В. Богачов.

Літ.: Міста і села України. Луганщина: Істор.-краєзн. нариси. К., 2012.

О. А. Забудкова

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
О. А. Забудкова . Нагольно-Тарасівка // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70854 (дата звернення: 27.09.2021)