ДЕМУ́РИНЕ — селище міського типу Межівського ра­йону Дні­пропетровської області. Центр селищ. ради, якій під­порядк. села Василівка, Володимирівка. Знаходиться за 25 км від райцентру, за 125 км від Донецька та за 150 км від обл. центру. Залізнична станція. Площа 3,8 км2. Насел. 1305 осіб (2001, складає 89,9 % до 1989), пере­важно українці. Історія Д. починається з будівництва залізнич. станції 1894. Назва походить від прі­звища першого поселенця І. Демури. У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (від повного вимира­н­ня с-ще врятувала залізнична станція: демуринці їздили до міст Дні­пропетровськ, Красноармійськ, Сталіно, нині Донецьк, та міняли одяг на їжу). Від 11 жовтня 1941 до 10 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Від 1957 — смт. Корисні копалини: пісок, глина. Гол. під­приємство — ТОВ «Демурин. збагачувал. ф-ка» (збагачує титано-цирконієві руди, які видобуваються з Вовчан. родовища); є буряко­при­ймал. пункт ВАТ «Губинис. цукр. завод». У Д. — заг.-осв. школа, дитсадок; амбулаторія, Будинок культури, б-ка. Встановлено памʼятник воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни. У с. Володимирівка народився письмен­ник М. Нечай.