Надєждін Андрій Михайлович — Енциклопедія Сучасної України

Надєждін Андрій Михайлович

НАДЄ́ЖДІН Андрій Михайлович (19. 06. 1963, с-ще Верхня Хортиця, нині у складі Запоріжжя) – живописець, графік, мистецтвознавець. Син М. Надєждіна, брат О. Журавель. Засл. художник України (2013). Обл. премії ім. О. Осмьоркіна (2008, 2010), ім. В. Ястребова (2015). Чл. НСХУ (1991). Закін. Дніпроп. художнє уч-ще (нині Дніпро, 1986; викл. Г. Чернета), Нац. академію образотвор. мист-ва і арх-ри (Київ, 2004; викл. В. Джулай, О. Лагутенко). Працює у Кропивницькому: 1981–82 – бутафор театру ляльок; 1986–91 – художник-оформлювач худож.-вироб. майстерень Худож. фонду України; 1991–2009 – викл. дит. худож. школи ім. О. Осмьоркіна; водночас від 1995 – пров. н. с. Худож.-мемор. музею О. Осмьоркіна. Розробив проекти худож. оформлення низки музеїв краю. Н. – представник укр. романт. символізму; у твор. доробку простежується вплив символізму, укр. монум. живопису поч. 20 ст. і нар. мист-ва. Учасник всеукр., міжнар. мист. виставок від 1989. Персон. – у Кропивницькому (1986, 1991, 1993, 1996, 2000–01, 2004, 2008, 2015, 2017–18), Києві (1993, 2005, 2007, 2011), Сумах (2013), Дніпрі (2019). Оформив кн. «Dominus Маланюк. Тло і постать» Л. Куценка (2002; 2004), «Осінній звір» П. Селецького (2003), дилогію «Білі бланкети» (2015) та «Смутна доба» (2016) М. Смоленчука, «Єдиним сном, єдиним болем…» Є. Маланюка (2014); упорядкував альбоми «Архітектурне мистецтво», «Образотворче мистецтво» (обидва – 2013), «Місто о п'яти іменах. На перехресті стилів та епох. Архітектурний образ міста Кропивницького в фотографіях Ігоря Демчука» (2018; усі – Кропивницький). Окремі роботи зберігаються у Кропивн. ХМ, НХМ (Київ), Черкас. краєзн. музеї. Ініціював культурно-мист. проекти «Канів. феєрія» (1993), «Музика укр. вертепу» (1995, 1998), «Метаморфози живопису» (1998). Автор мистецтвозн. публікацій у ж. «ОМ», «Артанія», «Українська культура», «Музеї України», г. «Культура і життя».

Тв.: серії – «Відродження» (1989–94), «З життя храму» (1990–96), «Осінні світанки мого дитинства» (1999–2005), «Метаморфози сучасності» (2001–19), «Ангелів кулі не минають» (2014–18); «Протистояння», «Плин часу» (обидва – 1989), «Стежкою віри» (1990), «Спалах дитячого хвилювання за чашкою кави, або Капелюшок» (1995), «Знов падають серпневі зорі» (2004), «Співець степової Еллади (Є. Маланюк)», «Втрачений рай. Чорна пасхалія. 1933 р.», «Квітка» (усі – 2006), «А сніг іде» (2017), «Кіт і море, або Спостерігаючи та осмислюючи» (2018).

Літ.: Друченко М. «Я» і «ми» в метаморфозах фантазій // ОМ. 1998. № 1; Куманський Б. З погляду вічного // Там само. 2018. № 3.

Б. П. Куманський

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Б. П. Куманський . Надєждін Андрій Михайлович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70872 (дата звернення: 23.10.2021)