Надиби — Енциклопедія Сучасної України

Надиби

НАДИ́БИ – село Старосамбірського району Львівської області. Підпорядк. Сусідовиц. сільс. раді. Н. межують на Сх. з землями с. Воютичі, на Пд. – з с. Язи (обидва – Самбір. р-ну Львів. обл.). Знаходяться за 88 км від обл. центру, 22 км від райцентру та 13 км від залізнич. ст. Самбір. Через село протікає мала річка, що на пд. околицях впадає у Стривігор (притока Дністра). Пл. 2,36 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1197 осіб; станом на 2019 – 975 осіб; переважно українці. За нар. переказами, у давнину в цій місцевості було болото, яке переходили за допомогою палиць-диб. Є також легенда про те, що тут монголо-татари катували селян, підвішуючи на диби. На думку дослідників, село вже існувало в давньорус. час. Воно вперше згадане в писем. джерелах 1446. У 1692 було 54 двори, працювали 2 млини та ґуральня. 1732 зведено де­рев'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці (мала статус пам'ятки арх-ри УРСР, на поч. 1990-х рр. її розібрали). За першим поділом Польщі 1772 Н. відійшли до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). У 19 ст. місц. євр. громада збудувала синагогу (нині млин). 1872 прокладено залізничну колію, що була відгалуженням Першої угор.-галиц. залізниці. Тоді ж облаштовано залізничну станцію (нині зупин. пункт). Протягом багатьох століть належали польс. магнатам, зокрема Стадницьким і Тхорницьким, які 1891 збудували палац з кількома госп. будівлями (після 2-ї світ. вій­ни в ньому функціонувала початк. школа, 1998 засн. Спасо-Преображен. жін. монастир Студій. уставу) та заклали парк (частково вцілів, зо­крема донині ростуть рідкісні плакучий клен і тюльпан. дерево). 1896 мешкали 694 особи. 1919–39 – знову під владою Польщі. Тоді ж існували кілька осередків укр. т-в. У 1920-х рр. працювала єдина вціліла після 1-ї світ. вій­ни в регіоні ґуральня. У вересні 1939 на тер. краю увійшли рад. війська. Мешканці зазнали сталін. репресій. Перед 2-ю світ. вій­ною надиб. євреї виїхали. Від червня 1941 до серпня 1944 – під нім. окупацією. У брат. могилі похов. понад 300 рад. воїнів, відкрито мемор. комплекс. 1945–47 з Н. виселено всіх поляків, а замість них перевезено 106 укр. родин із Лемківщини. До серед. 1950-х рр. у Н. і його околицях вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Мешканці займаються городництвом, скотарством, бджільництвом, лозоплетінням. Працюють фермер. госп-ва «Лан Сервіс Авто» і «Колос КТМ». У Н. – заг.-осв. школа; Нар. дім, б-ка, філія Старосамбір. муз. школи; фельдшер.-акушер. пункт. Діють 2 церкви: православна (св. Дми­трія, 1997) та греко-катол. (Ус­піння Пресвятої Богородиці, 2008). Встановлено погруддя Т. Шевченка.

Літ.: Кріль М. Старосамбірщина: Історія та культура. Л., 2009; Чубик В. В. Надиби: Корот. істор. нарис. Надиби, 2013.

Г. Ю. Піхо

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю