«НА́ША КУЛЬТУ́РА» — літературний і науково-популярний журнал. Виходив від 1958 (з пере­рвами) у Варшаві як додаток до г. «Наше слово»: до 1985 — щомісяця, 1986–87 й 1989–90 — не виходив, 1988 — ви­друк. 3 числа, 1991 — 6; всього — понад 300 чисел. Перший ред. — М. Щирба (псевд. М. Тарасенко), від 1984 — А. Середницький (А. Верба). Метою часопису було групувати навколо себе всі патріотичні літ., публіцист. та наук. сили укр. насел. в Польщі, надавати їм можливість роз­вивати свої здібності й таланти в галузі літ-ри та публіцистики. Дебютне число нараховувало 16 сторінок. Поет. роз­діл був пред­ставлений віршем Є. Самохваленка «Perpetuum Mo­bile» (з посвятою «Дорогій сестричці Олі Бабинець — на Україну»), а також поезією О. Лапського «Соняшний мотив» із циклу «Польські нариси» та твором Я. Гудемчука «Говорять люди, що весною». Згодом тут, окрім зга­даних авторів, почали друкувати також твори ін. укр. поетів у Польщі — І. Рейт, І. Златокудра, М. Лучак, О. Петик. Пізніше до них долучилися молодші — О. Жабський, І. Васеленко, А. Білоус, В. Лучак, Н. Буйновська, І. Сардига та ін. Варто за­значити, що порівняно з творами досвідчених літераторів молода укр. поезія хоч і не від­значалася високою майстерністю, однак додавала журналові легкості, жит­тєрадісності, а подекуди суму та інтимності. У 1980-і рр. в ньому друкували художні твори молодих митців Польщі: Т. Карабовича, Ю. Гаврилюка, Є. Жабінської, братів П. та І. Киризюків, В. Грабана та ін. Досить багатою є пере­кладац. польс.-укр. спадщина «Н. к.»: тут вміщено твори Т. Ружевича, Є. Герасимовича, Я. Івашкевича, Т. Кубʼяка, В. Броневського та ін. польс. митців у перекл. О. Лапського, Є. Сіромахи, Я. Гудемчука. У журналі друкували літ.-крит., публіцист. стат­ті, роз­відки про укр. літературу та укр.-польс. від­носини, матеріали з історії України, фольклору та етно­графії лемків, бойків, гуцулів та буковинців, рец., спогади. Часопис ві­ді­грав роль організатора й модератора укр. твор. інтелігенції, особливо в галузі літ-ри, історії, мовної про­блематики, мистецтва, культури; був також (з огляду на тогочасну ліберальність цензури) прийнятним для публікації творів чималої групи видат. творців тодіш. Рад. України, а також укр. авторів Чехословач­чини й Румунії. Припинив існува­н­ня в серед. 1991 через брак коштів.