Національна асоціація україністів
НАЦІОНА́ЛЬНА АСОЦІА́ЦІЯ УКРАЇНІ́СТІВ (НАУ) — громадська організація, складова Міжнародної асоціації україністів (МАУ). Засн. у жовтні 1989 у Києві (до проголошення незалежності України — Респ. асоц. україністів). Гол. завдання — координація, підтримка, стимулювання та популяризація українозн. дослідж. як в Україні, так і за кордоном. НАУ діє відповідно до чинного законодавства та статуту, підтримує наук. та культ.-осв. звʼязки, здійснює наук. та культур. обмін; виконує спільні наук. дослідж. з зарубіж. центрами україністики та окремими вченими, діячами культури. НАУ очолює президент, якого обирає Нац. комітет українознавців, одночасно він є віце-президентом МАУ. Понад 15 р. НАУ діяла на базі Мистецтвознавства, фольклористики та етнології Інституту ім. М. Рильського НАНУ (ІМФЕ), від 2018 — Мовознавства Інституту ім. О. Потебні НАНУ. Спіл. зусиллями МАУ й НАУ проведено 9 міжнар. конгресів україністів (раз на 3 р., від 2013 — на 5 р.): 1990, 2008, 2013, 2018 — Київ, 1993 — Львів, 1996 — Харків, 1999 — Одеса, 2002 — Чернівці, 2005 — Донецьк. Серед важливих наук.-організац. заходів НАУ — заснування Міжнар. університету українознавства, Міжнародної школи україністики НАНУ, проведення низки міжнар. наук. конференцій, круглих столів, нарад. Серед резонансних — конф. «Україна в сучасному світі», «Україна і Росія» (обидві — 1990), «Культура Півдня України» (1991), «Вʼячеслав Липинський і сучасна Україна: наука, історія, політика» (1992), «Етнічні меншини Східної і Центральної Європи» (1993), «Конфесійний фактор у процесах становлення української державності» (web-конф., 2010), «Recent Problems of Ukrainian Studies: Сучасні проблеми українознавства» (2015); круглі столи «Сучасна суспільно-політична ситуація в Україні: виклики та загрози державності» (2006), «Сучасне українське село: економіка, демографія, соціокультурні параметри» (2009), «Сучасна ситуація в Україні очима етнолога», «Роль вчених-гуманітаріїв у сприянні стабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні» (обидва — 2014), «Сучасний стан вітчизняної україністики: здобутки, тенденції розвитку, публікаційні труднощі» (2018), «Українська національна ідентичність: минуле, сучасне, майбутнє» (2019); семінари та наради «Сучасні мовно-культурні проблеми Сходу та Півдня України», «Завдання гуманітарних наук та Міжнародної асоціації україністів в ситуації сучасної політичної кризи» (обидва — 2014), в яких брали участь відомі вчені, журналісти, політики, громад. діячі.
Під грифом НАУ опубл. праці Н. Кузякіної, І. Шульги, наук. збірник, присвяч. вивченню спадщини Д. Чижевського, 2 праці у перекл. з франц. мови «Шляхтич, кріпак і ревізор» (1996) та «Битва за землю в Україні 1863–1914: Поляки в соціо-етнічних конфліктах» (1998) Д. Бовуа, кн. «Україна давня і нова — народ, релігія, культура» (1996) Я. Ісаєвича, двотомник «Українці Башкирії» (2011), матеріали Міжнар. наук. конф. «Польща–Україна: історична спадщина і суспільна свідомість» (2011), «Матеріяли до Енциклопедії Української Діяспори: 7 том (пострадянські країни)», «Українці Санкт-Петербурга, Петрограда, Ленінграда…», «Українці-русини: етнолінгвістичні та етнокультурні процеси в історичному розвитку», а також вид. «Чому, коли і як? Запитання й відповіді з історії та культури русинів-українців (Чехо)Словаччини» Ю. Бачі, А. Ковача та М. Штеця, «Вибрані праці з фольклористики» у 2-х кн. та «Українські народні балади Східної Словаччини» О. Зілинського (усі — 2013). НАУ також опікується сайтом, де регулярно висвітлюють новини з питань україністики, зокрема діяльність профіл. кафедр та ін. осередків в Україні та за кордоном, анонсують україніст. періодику, монографії та книги, підручники й посібники, конф. та конгреси, ювілеї відомих учених, події з життя укр. громад, оголошення, звернення тощо. Президенти НАУ: І. Дзюба (1989–91), В. Євтух (1992–99), О. Мишанич (1999–2002), Г. Скрипник (2002–09), Г. Бондаренко (2008–13), Л. Мушкетик (2013–18), Б. Ажнюк (від 2018).
Рекомендована література
Завантажити статтю
