Нафтохімічна промисловість — Енциклопедія Сучасної України

Нафтохімічна промисловість

НАФТОХIМІ́ЧНА ПРОМИСЛО́ВIСТЬ – галузь переробної промисловості, що виготовляє різні види продукції, використовуючи термічні, каталітичні й інші методи перетворення нафти, газового конденсату, природного газу та проміжних продуктів нафтопереробної промисловості. Продукцію Н. п., зазвичай, називають продукцією нафтохімії, а підпр-ва Н. п. – нафтохім. комплексами. На відміну від підпр-в нафтоперероб. пром-сті, осн. продукцією яких є кінцеві продукти безпосеред. споживання (скраплений нафт. газ, автомобіл. і авіац. бензини, гас, дизел., котел., судн., пічне паливо, бітум, кокс, сірка), на нафтохім. комплексах випускають також полімерні матеріали та їхні компоненти, пластифікатори; синтет. спирти; поверхнево-активні й мийні засоби; синтет. види пального, мастила й присадки; розчинники; добрива; хім. засоби захисту рослин; штуч. каучук, латекси; шини, гумо- й азбестотех. вироби (див. Гумо-азбестова промисловість); тех. вуглець. Осн. проміж. продуктами Н. п. і сировиною для подальшого нафтохім. синтезу є насичені (алкани), ненасичені (алкени та алкіни) й ароматичні (арени) вуглеводні, синтез-газ (водяний газ). Гол. методами перероб­лення сировини та проміж. продуктів на підпр-вах Н. п. є піроліз, алкілування, окиснення, полімеризація, оксосинтез. Піролізом отримують, зокрема, водень, метан, етилен, пропілен, ін. алкени, а також ароматичні вуглеводні (бензол, толуол, ізомери ксилолу); алкілуванням – етилбензол, кумол; окисненням – фенол, ацетон; полімеризацією – поліетилен, поліпропілен, полістирол; оксосинтезом – кисеньвмісні сполуки (спирти, альдегіди, пропіонові кислоти). Потужності Н. п., зазвичай, узгоджують із потужностями нафтоперероб. пром-сті та розташовують побл. джерел сировини (нафт. промислів), транс­порт. вузлів (нафт. хабів), а також у р-нах найбільшого споживання кінцевих продуктів (напр., шин, синтет. мастил, полімер. матеріалів). Хоча роком зародження Н. п. вважають 1920, коли амер. компанія «Стандарт Ойл» розпочала вироб-во ізопропанолу з пропілену, як окрема галузь вона сформувалася лише в 1950–60-х рр. після переведення вироб-в осн. органіч. синтезу з кам’яновугіл. смоли на нафту завдяки вдосконаленню крекінгу й піролізу. Швидкий розвиток Н. п. обумовлений знач. збільшенням обсягів видобування та впровадженням комплекс. перероблення нафти й газового конденсату. Якщо 1950 було вироблено лише 3, 1960 – 11, 1970 – 40, 1980 – 100 млн т продуктів Н. п., то від 1990-х рр. вони становлять більше половини світ. вироб-ва органіч. речовин і понад третину продукції всієї хімічної промисловості. Наприкінці 2010-х рр. на отримання кінцевих продуктів Н. п. витрачали до 10 % нафти й газового конденсату, що видобували в світі.

В Україні Н. п. започаткована в 1960–70-х рр., коли створ. центри з вироб-ва шин і гумотех. виробів у Дніпропетровську (нині Дніпро) й Білій Церкві Київ. обл., продуктів нафтохім. синтезу в Кременчуці Полтав. обл., Лисичанську Луган. обл., Надвірній Івано-Фр. обл. і Бердянську Запоріз. обл., розширено асортимент продукції підпр-в хім. пром-сті в Калуші Івано-Фр. обл., Сіверськодонецьку Луган. обл. й Черкасах. Осн. продуктами Н. п., що випускають у незалеж. Україні, є пластмаси у первин. формах, добрива, хім. засоби захисту рослин, поверхнево-активні й мийні засоби, сірчана кислота, автомобіл. і великогабаритні шини, гумо- й азбестотех. вироби. Тенденціями розвитку Н. п. в Україні та світі є: зменшення собівартості продукції шляхом підвищення одинич. потужності окремих установок, підвищення селективності хім. процесів для економії сировини, зниження енерго­єм­ності та замикання потоків енергії шляхом її рекуперації, залучення до перероблення нових видів сировини (зокрема й важких нафт. залишків, побіч. продуктів ін. процесів). Перспективи Н. п. пов’я­зані зі збільшенням глибини перероблення сировини, комплекс. використанням проміж. продуктів, випуском продукції з найвищою доданою вартістю, а також рац. орг-цією вироб-ва і зменшенням його впливу на довкілля.

Літ.: Олійник А. Д., Антоненко С. В. Хімічна та нафтохімічна промисловість України: стан, тенденції та напрями стратегічного розвитку // Бізнесінформ. 2016. № 2.

Г. Л. Рябцев

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Г. Л. Рябцев . Нафтохімічна промисловість // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71096 (дата звернення: 19.09.2021)