Нафтопровід магістральний
НАФТОПРО́ВІД МАГІСТРА́ЛЬНИЙ — капітальна інженерна споруда, розрахована на тривалий термін експлуатації і призначена для безперебійного транспортування на значну відстань від місця видобування, первин. перероблення та забору (початкова точка трубопроводу) нафти до місця її споживання (кінцева точка трубопроводу). Н. м. складається з таких споруд: насосні станції — головні, лінійні, проміжні; ємності для зберігання нафти; об’єкти зв’язку та засоби телемеханіки; адм. і житл. споруди. Нафта від свердловин локал. нафтопроводами надходить на нафтозбірні пункти, а звідти нафтозбір. трубопроводами — на гол. споруди (установку комплекс. підготовки нафти), де її відстоюють, зневоднюють, відділяють від нафт. газу тощо. Потім нафту подають на гол. насосну станцію, а звідти — у Н. м., з якого до споживача перекачують на проміж. насос. станціях. На гол. насос. станції розміщують резервуар. парк, осн. і підпірну насосні станції, внутрішньомайданчик. трубопроводи, установку лічильників, приміщення фільтрів тонкого очищення, системи заг. водопостачання, каналізації й електропостачання і будівлі адм.-побут. та експлуатац.-госп. призначення, зокрема й лабораторію, ремонтно-мех. майстерню і склад паливно-мастил. матеріалів.
Лінійні споруди: лінійна частина, що є трубопроводом між насос. станціями з відводами і лупінгами, запір. арматурою, переходами через природні та штучні перешкоди, вузлами підключення насос. станцій і вузлами запуску та прийому засобів очищення і діагностування; лінії електропередачі й установки електрохім. захисту; протипожежні засоби та протиероз. і захисні споруди; постійні дороги та вертолітні майданчики, розташовані вздовж траси трубопроводу, та під’їзди до них, розпізнавал. і сигнал. знаки тощо. Кінцевими пунктами при перекачуванні нафти можуть бути нафтопереробні заводи або перевал. нафтобази. Якщо нафтопровід обслуговує декілька нафтоперероб. заводів, то кінцевим пунктом є розподіл. нафтобаза, на якій проводять облік, зберігання та перерозподіл нафти. Ці бази розташовують біля залізниць, мор. і річк. портів.
1962 був збудований перший в Україні нафтопровід Долина–Дрогобич довж. 58,4 км і діаметром 273 мм, пов’язаний із початком розроблення Пн.-Долин. нафт. родовища та транспортування нафти на Дрогоб. нафтоперероб. завод (див. «Галичина»). Характер. особливістю цього нафтопроводу є те, що ним перекачували швидкозастигаючу нафту. 1962–63 введено в експлуатацію першу гілку «Дружба» Нафтопроводу на ділянці Мозир (Білорусь)–Броди–Ужгород. На території України її протяжність складала 684 км. Транспортування нафти забезпечували 7 нафтоперекачувал. станцій. Вхідна проектна потуж. нафтопроводу в Україні становила 17,5 млн т на рік, а вихідна — 8,5 млн т на рік. Призначений для перекачування суміші татар., башкир. та зх.-сибір. нафти на експорт до Угорщини і колиш. Чехословаччини, наливання нафти на залізнич. транспорт для транспортування залізницею з Бродів для експорту через нафтоперевал. комплекси в Одесі та Рені (Одес. обл.). Із введенням 1970–74 другої гілки протяжністю 686,5 км і діаметром 720 мм заг. вхідна проектна потуж. нафтопроводу «Дружба» на території України становила 55,0 млн т на рік, а вихідна — 26,5 млн т на рік. З відкриттям сх.-укр. родовищ нафти (Леляків., Гнідинців. і Прилуцького в Черніг. обл., Качанів., Більс. та Рибальського в Полтав. обл.) і заснуванням Кременчуцького нафтопереробного заводу 1966 було збудовано систему нафтопроводів Гнідинці–Глинсько-Розбишівська, Мала Павлівка–Глинсько-Розбишівська та Глинсько-Розбишівська–Кременчук, а також нафтопровід Мала Павлівка–Охтирка протяжністю 28 км і діаметром 219 мм з налив. пунктом нафти на залізнич. транспорт в Охтирці. Зі збільшенням видобутку нафти з родовищ у Черніг. обл. 1972 збудовано другу гілку нафтопроводу Гнідинці–Глинсько-Розбишівська діаметром 377 мм, а також нафтопровід Кременчук–Херсон діаметром 720 мм. Унаслідок збільшення потужності з переробки нафти на Кременчуц. нафтоперероб. заводі та на підприємстві «Херсоннафтопереробка» 1974 споруджено нафтопровід Мічурінськ–Кременчук заг. протяжністю 757 км, діаметром 720 мм і проект. потуж. 18 млн т на рік. Для введення в експлуатацію Лисичанського нафтопереробного заводу наприкінці 1975 був збудований нафтопровід Тихорецьк–Лисичанськ протяжністю 455 км і діаметром 720 мм. У зв’язку зі збільшенням видобутку нафти в Зх. Сибіру та з необхідністю нарощування експорт. можливостей щодо поставок нафти через нафтоперевал. комплекси в Одесі і Новоросійську (РФ) та відповідною можливістю поставок нафти на Одеський нафтопереробний завод трубопровід. транспортом 1977–78 введено в експлуатацію нафтопроводи Самара–Лисичанськ, Лисичанськ–Кременчук та Снігурівка–Одеса. Тоді ж нафтопровід Тихорецьк–Лисичанськ було переобладнано для зворот. перекачування нафти — з Лисичанська у Тихорецьк і далі у Новоросійськ. 1985 відкрито другу гілку нафтопроводу Лисичанськ–Тихорецьк діаметром 720 мм. Заг. потуж. двох гілок склала 34 млн т на рік. У серпні 2001 закінчено будівництво ліній. частини Одеса–Броди Нафтопроводу довж. 667 км та діаметром 1020 мм, а в грудні того ж року — першої черги мор. нафт. терміналу «Південний» проект. потуж. 12 млн т на рік. Вони призначені для забезпечення потреб нафтоперероб. промисловості України та країн Зх. Європи альтернативними до російських джерелами постачання нафти з країн Близького і Серед. Сходу. Їхня повна потуж. після будівництва двох проміж. нафтоперекачувал. станцій та розширення резервуар. парку буде становити 40 млн т на рік.
Завантажити статтю
