Нафтопереробна промисловість

НАФТОПЕРЕРО́БНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь пере­робної промисловості, що, використовуючи термічні, каталітичні й інші методи пере­творе­н­ня нафти й газового конденсату, виготовляє пере­важно кінцеву продукцію для без­посереднього спожива­н­ня. Її, за­звичай, називають продукцією нафтопереробле­н­ня, або нафто­продуктами, а під­приємства Н. п. — нафтоперероб. заводами. На від­міну від нафтохімічної промисловості, осн. продукцією під­приємств Н. п. є паливо для карбюратор. (автомобіл. і авіац. бензини), ре­актив. (авіац. гас), дизел. (дизел. паливо) двигунів, судн. та котел. паливо (мазут), скраплений нафт. газ, моторні, індустріал., спец. оливи, мастила, бітум, гудрон, парафін, електрод. кокс. На­прикінці 2010-х рр. на виробництво цих продуктів витрачали 90 % видобутої в світі сировини. Проміжні продукти Н. п. (перед­усім, нафтовий газ, компоненти автомобіл. бензину й дизел. палива, вакуум. газойль і мазут) часто є сировиною для нафтохім. промисловості. На під­приємствах Н. п. з нафти та газового конденсату видаляють роз­чинені гази (стабілізація), мінерал. домішки (знесоле­н­ня), воду (дегідратація) і виробляють кінцеві продукти, використовуючи установки первин. та вторин. пере­робле­н­ня сировини, за­звичай обʼ­єд­нані в єдину технол. схему. Під час первин. пере­робле­н­ня сировину шляхом багатораз. випаровува­н­ня та конденсації парів (ректифікацією) роз­діляють на окремі частини, що википають у певному інтервалі т-р (газова, бензин., гасова, дизел., мазутна фракції і залишок). Під час вторин. пере­робле­н­ня цілеспрямовано змінюють хім. структуру вуглеводнів, що входять до складу фракцій. Осн. методами вторин. пере­робле­н­ня сировини є каталітич. крекінг, риформінг, гідро­очище­н­ня, вісбрекінг, алкілува­н­ня, ізомеризація, коксува­н­ня. Вторин­не пере­робле­н­ня до­зволяє отримати товарні продукти Н. п. Потужності Н. п. за­звичай як і нафтохім. промисловості роз­ташовують побл. джерел сировини (нафт. промислів), транс­порт. вузлів (нафт. хабів), а також у р-нах найбільшого спожива­н­ня кінцевих продуктів (напр., автомобіл. бензину й дизел. палива). Станом на січень 2020 у світі працювали 697 під­приємств Н. п. заг. проект. потужністю за первин. пере­робле­н­ням сировини бл. 5,2 млрд т на рік.

Н. п. як само­стійна галузь сформувалася на поч. 1940-х рр., хоча перший по­стійно діючий завод із виробництва освітлювал. гасу (фотогену) зведено в Плоешті (Румунія) ще 1856. Поштовхом для роз­витку Н. п. стало пошире­н­ня від 1910-х рр. карбюратор. двигунів внутр. згоря­н­ня, що працювали на бензині, який до цього часу не мав пром. за­стосува­н­ня. Якщо 1910 пере­робляли лише 22 млн т нафт. сировини, то 1940 — уже 285 млн т. Зро­ста­н­ня в 1940-х рр. потреби в якіс. пальному стимулювало впровадже­н­ня в Н. п. газофракціюва­н­ня, алкілува­н­ня, каталітич. крекінгу й риформінгу. У 1970-х рр. почали активно за­проваджувати гідро­очище­н­ня й депарафінізацію, що до­зволяло пере­робляти важку й сірчисту нафту. Водночас потреба в електрод. коксі для кольорової металургії стимулювала роз­виток коксува­н­ня. За­стосува­н­ня цих та ін. вторин. процесів сприяло збільшен­ню частки кінцевих продуктів, що від­бирають із нафти під час пере­робле­н­ня, із 40 до 90 %, тоді як обсяги товар. виробництва зросли порівняно з 1910 у 230 разів.

Перші нафтопереробні під­приємства на укр. землях засн. у Дрогобичі (нині Львів. обл.; див. «Галичина») та На­двірній (нині Івано-Фр. обл.; див. «Нафтохімік Прикарпа­т­тя»). До 1939 на Прикарпат­ті діяли 19 установок для первин. пере­робле­н­ня нафти, яку видобували побл. Борислава (нині Львів. обл.), Дрогобича й На­двірної. 1939–40 під­приємства в Дрогобичі й На­двірній стали державними. Перші заводи Н. п. у рад. період були збудовані 1937–38 в Одесі (див. Одеський нафтопереробний завод) та Херсоні (див. «Херсон­нафтопереробка»). 1961–76 споруджені Кременчуцький нафтопереробний завод (Полтав. обл.) і Лисичанський нафтопереробний завод (Луган. обл.). До 1991 укр. під­приємства працювали з макс. завантаже­н­ням (напр., 1985 пере­робили 59,9 млн т нафти). При цьому від 1980-х рр. Н. п. України роз­вивалася за екс­тенсив. принципом, а глибина пере­робле­н­ня сировини не пере­вищувала 50 %, оскільки всі під­приємства було орієнтовано на виробництво та екс­порт мазуту до Європи. І хоча після від­новле­н­ня Україною незалежності зав­да­н­ня змінилися, належ. ре­структуризації не від­булося, і зга­даний показник залишився на рівні 70 % (у США і Канаді — 96 %). Не поліпшила ситуацію й проведена 1995–2002 приватизація. Як наслідок, неефективне держ. регулюва­н­ня, недалеко­глядність власників, недо­статня кількість нафти влас. видобутку, прояви нецивілізованої конкуренції зменшили 2005–20 можливості укр. під­приємств із первин. пере­робле­н­ня сировини з 50,7 до 13,6 млн т на рік. Найкращим із пер­спектив. шляхів роз­витку Н. п. України вбачається збереже­н­ня в її складі 1–2 заводів, у які буде вкладено до­статньо інвестицій, щоб гарантувати глибоке пере­робле­н­ня до 5 млн т сировини на рік (перед­усім віт­чизн. видобутку), і 15–20 під­приємств малої продуктивності, здатних (за належ. контролю) використовувати сировину малодебіт. і позабаланс. родовищ та забезпечити споживачів пальним прийнят. якості, насамперед, у регіонах, мало­привабливих для великих заводів й імпортерів.

Осн. тенденціями роз­витку Н. п. в світі є: збільше­н­ня глибини пере­робле­н­ня сировини (осн. пріоритет), насамперед завдяки пере­роблен­ню топкового мазуту та вакуум. газойлю; задоволе­н­ня попиту на високо­якісні мотор­ні палива за одночас. скороче­н­ня спожива­н­ня нафто­продуктів у енергетиці та промисловості, що потребує збільше­н­ня потужностей вторин. пере­робле­н­ня; під­вище­н­ня екологічності мотор. палива, що зокрема вимагає зменше­н­ня вмісту сірки в ньому до рівня слідів; зро­ста­н­ня ролі гідрокрекінгу й гідро­очище­н­ня (через погірше­н­ня якості сирої нафти, що видобувають); комплекс. під­хід до пере­робле­н­ня нафти та збільше­н­ня виходу високотехнол. продуктів; пере­творе­н­ня вуглеводневих ресурсів у більш цінні або зручні в екс­плуатації, напр., пере­робле­н­ня важкої нафти й бітуму, заміна нафти природ. газом у вироб. процесах, пере­робле­н­ня полімер. від­ходів у синтет. нафту й нафто­продукти. Пер­спективи Н. п. повʼязані з комплекс. викори­ста­н­ням проміж. продуктів, пере­ходом від «брудних» процесів до технологій, що від­повід­ають принципам «зеленої хімії» і «низького вуглецевого сліду», пере­орієнтува­н­ням виробництва з випуску мотор. палива на виробництво продуктів нафтохімії, а також малотон­нажної, але дорогої високофункціонал. продукції спец. при­значе­н­ня.

Завантажити статтю