Народний комісаріат охорони здоров’я УРСР

Визначення і загальна характеристика

НАРО́ДНИЙ КОМІСАРІА́Т ОХОРО́НИ ЗДОРО́В’Я УРСР (НКОЗ УРСР) — республікансь­кий орган виконавчої влади. Створ. 2 лютого 1919 на базі відділу охорони здоров’я (засн. 16 січня 1919) Тимчас. робітн.-селян. уряду України. Осн. завдання: підготовка і розроблення законодав. норм в галузі мед.-сан. справи, організація і керівництво центр. мед.-сан. установами і місц. органами охорони здоров’я, фінанс. контроль і допомога всім мед. установам. Положенням РНК УСРР визначено структуру наркомату: колегія, упр. справами та відділи (військ.-сан., сан.-епідеміол., лікув. медицини, шкіл.-сан., постачання, страх. медицини, фінансовий). Місц. органи наркомату — відділи охорони здоров’я при губерн., повіт., волос. виконкомах — повинні були здійснювати керівництво мед.-сан. справою в межах своїх адм.-те­ритор. одиниць. Восени 1919 у зв’язку з наступом денікін. військ (див. А. Денікін, Денікінщина) НКОЗ УСРР, як і ін. респ. наркомати, ліквідовано. 19 січня 1920 при Всеукраїнському революційному комітеті засн. Комісію охорони здоров’я при Сан. упр. Пд. фронту, 28 січня прийнято постанову Всеукр. ревкому про створення Всеукр. комісії охорони нар. здоров’я, а 20 лютого відновлено діяльність НКОЗ УСРР. Серед його обов’язків — охорона материнства і дитинства; сан. заходи, що полягали в благо­устрої міст і сіл; боротьба з епідеміч. хворобами; надання лікув. допомоги населенню; проведення мед. експертизи в справах недієздатності та інвалідності та проведення судово-мед. експертизи; розроблення і оприлюднення даних про стан здоров’я в республіці; організація сан. просвіти; забезпечення лікар. і сан. закладів медикаментами та мед. інструментами; видання та виконання законів у галузі охорони здо­ров’я та її фінансування; перевірка діяльності відділів охорони здоров’я. Впродовж 1920-х рр. затверджено низку осн. нормат. документів, що регулювали політику у сфері охорони здо­ров’я. У перші роки осн. увагу зосере­джено на формуванні структури керів. органів системи охорони здоров’я, відновленні мережі установ охорони здоров’я та їх забезпеченню медикаментами і обладнанням, а також подоланні епідеміч. захворювань. Від 1921 також розглядали проблеми організації курорт. справи, діяльності Червоного хреста в УСРР, охорони материнства й дитинства. 1924 для поліпшення координації роботи спрощено апарат комісаріату, який відтоді складався із секретаріату та відділів: організац., лікув., сан.-епідеміол., фінанс.-госп., охорони материнства й дитинства; усі губздороввідділи реорганізовано в інспекції. 3 квітня 1929 ВУЦВК і РНК УСРР затвердили чергове Положення про НКОЗ УСРР, згідно з яким ліквідовано виокремлене керівництво транспорт. медициною; центр. апарат складався з 5-ти оператив. структур. частин — сан.-епідеміол., лікув.-профілакт., охорони материнства й дитинства, сан. статистики та сан. освіти; заг. відділу; Укр. курорт. упр. При комісаріаті залишилися планова комісія, центр. сан.-тех. рада, комісія щодо розгляду скарг у справах про освідчення душевнохворих, наук.-мед. рада, центр. бюджетна комісія та НДІ. З метою розроблення наук.-практ. питань у сфері охорони здоров’я та для вдосконалення лікарів і підготовки фахівців з окремих галузей мед.-сан. справи при НКОЗ УСРР функціонував Наук.-практ. інститут. Того ж року до складу комісаріату уві­йшов відділ транспорт. медицини. У липні 1927 РНК УСРР доручила НКОЗ УСРР підготувати і внести до законодав. органів проект Кодексу про охорону здо­ров’я УСРР. Перший його проект 1929 отримав негативну оцінку, до­опрацьовані варіанти 1930 і 1935 теж були відхилені. Закон УРСР «Про охорону здоров’я» був прийнятий лише 15 липня 1971. У різний час НКОЗ УРСР очолювали П. Тутишкін (січень–лютий 1919), О. Винокуров (лютий–квітень 1919), М. Кост (1919–20), М. Гуревич (1920–25), Д. Єфимов (1925–29), С. Канторович (1929–37), І. Овсієнко (1938 — січень 1944), А. Музиченко (січень–березень 1944), І. Кононенко (1944–46). У березні 1946 НКОЗ УРСР перетворено на МОЗ УРСР.

Завантажити статтю