Народна етимологія — Енциклопедія Сучасної України

Народна етимологія

НАРО́ДНА ЕТИМОЛО́ГІЯ – пояснення походження слова на основі формальної подібності або тотожності з іншим, більш відомим мовцеві. У результаті цього відбувається хибна семантизація та мотивація лексем, ос­кільки формал.-семант. зв’язки простежують між етимологічно неспорідненими різнокореневими словами. Н. е. ґрунтується на дії аналогії та асоціації, що з’яв­ляються у свідомості мовців. Н. е. часто називають наївною, хибною, однак вона є значно давнішою від наук. етимології. У традиц. нар. культурі вона має більш складну структуру, бо, крім мовної, набуває міфопоет. та ритуал.-магіч. функції орг-ції етнокультур. простору й перетворюється в особливий вид магії (див. Магія мовна) – етимологічну. При цьому вибір джерела асоціатив. притягнення до певного слова інших (омонімів чи паронімів) обумовлений влас. семантикою вихід. слова. Приклади Н. е. часто зустрічаються в малих фольклор. жанрах, що мають ритуал.-магіч. характер («На морі, на Діяні, на острові Кіяні, там стояв дуб»). Нар. уявлення інколи викликають певні асоціації, напр., комета нагадує людям мітлу («Над Чигрином Мітла простяглася» – Т. Шевченко). Інколи цей об’єкт функціонально пов’язаний з іншими («Коли мітла з’являється на небі, то буде вій­на»). В українців широко представлені нар. назви церк.-реліг. свят: «Звідаєся Михайло, чи маєш теплі ногавки»; «Прийшов Петро – вирвав било, при­йшов Ілля – вирвав два, а при­йшов Спас – бери рукавиці про запас, а прийшла Покрова – на дереві голо». Схожість певного елемента лексеми з кількома словами може спричинити подвій­ну семант. мотивацію, напр., назва квітки «тройзілля» у свідомості мовців рефлексує як «труйзілля», «тройзілля», «тройзіл», «тройзіль», «трійзілля» або ж «тризілля», «троє­зілля», «трьохзілля», що тлумачать за зовн. (трьома пелюстками) і внутр. (отруй. властивостями) ознаками. Дуже часто Н. е. представлена в топонім. прозі: на Поліссі розташ. Ольжині купальні (м. Коростень Житомир. обл.) – місце, в якому нібито купалась княгиня. Звук. подібність топонімів стосується істор. подій: сім синів князя Святослава загинули на полі битви, тому село назвали Семигинів (Стрий. р-н Львів. обл.); Тустан. фортеця (побл. с. Урич Сколів. р-ну Львів. обл.) отримала таку назву, бо золотоордин. військо змушене «ту стати» (зупинитися). Фонет. асоціації закладені у появі багатьох найменувань насел. пунктів. Напр., назва с. Великі Сорочинці (Миргород. р-н Полтав. обл.) походить від того, що його заснували сорок ченців; назва м. Гадяч Полтав. обл., за нар. уявленнями, – місцевість, насичена зміями (гадами); від того, що люди казали «Люба хора» і найменували с. Любохора, згодом – Либохора (Сколів. р-н Львів. обл.). Такі легенди й перекази мають передусім художню цінність як народнопоет. витвори. Н. е. варто сприймати як елемент фольклору, як інструмент сусп. магії, що має право на життя у відповід. контексті.

Літ.: Прислів’я та приказки: природа, господарська діяльність людини. К., 1989; Історичні перекази українців. Л., 2003; Тищенко О. Елементи народної етимології: магічна семантична й обрядова символіка (на матеріалах польських, українських, білоруських і російських вірувань та народних прикмет) // Studia linguistica: Зб. наук. пр. К., 2008. Вип. 1; Лучик В. Народна і наукова етимологія топонімів України // Маґістеріум: Мовозн. студії. К., 2013. Вип. 50.

Н. В. Сокіл-Клепар

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Н. В. Сокіл-Клепар . Народна етимологія // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71230 (дата звернення: 17.10.2021)