Наркологія — Енциклопедія Сучасної України

Наркологія

НАРКОЛО́ГІЯ (від грец. νάρκη – заніміння, заціпеніння та …логія) – розділ медицини, що вивчає причини формування, механізми розвитку та клінічні особливості станів залежності з метою розроблення методів профілактики, лікування та ре­абілітації осіб із цією патоло­гією. Залежність пов’язана із вжи­ван­ням психоактив. речовин, а та­кож з над­мір. неконтрольов. захоп­лен­ням об’єктами нехім. походження, що можуть справляти адиктив. вплив на людину. Ін. назви: адиктологія, психіатрія залежнос­тей. Психоактивні речовини – сполуки рослин., напівсинтет., або синтет. походження (алкоголь, наркотики, тютюн, психоактивні лікар. засоби тощо), при вживанні яких виникають зміни в роботі го­ловного мозку і, відповідно, зміни псих. (насамперед емоц.) стану споживача. Зловживання у користуванні гаджетами, сучас. засобами телекомунікації; азарт. та комп’ютер. іграми, спілкуванням у соц. мережах, сексом, споживанням їжі та ін. т. зв. об’єктами нехім. похо­дження та діями також може викликати залежність (аддикцію). Спроможність певної психоактив. речовини або об’єкта нехім. походження формувати залежність від неї (нього) характеризує її (його) адиктив. потенціал, який зазвичай розраховують у відсот­ках, беручи за основу частку суб’єк­тів, у яких сформувалася залежність від певної психоактив. речовини (або об’єкта нехім. походження), від заг. кількості суб’єк­тів, що мали досвід вживання цієї речовини (досвід контакту з об’єк­том нехім. походження) в умовах вільного доступу до неї (нього). Як правило, значний адиктив. по­тенціал мають речовини (об’єкти нехім. походження), вживання яких (контакт з якими) супроводжується відчуттям задоволення (піднесенням настрою, позитив. емоціями). Згідно із сучас. наук. уявленнями залежність від психоактив. речовин (або об’єктів нехім. походження) є захворюванням головного мозку, яке має складну біопсих.-соц. природу. Разом із тим, в окремих соц. та реліг. групах стани залежності розглядають не як хвороби, а як прояви невихованості, гріх чи погану поведінку.

Н. вивчає передумови (зокрема генет.) розвитку адиктив. розладів; вплив віку, в якому

відбувається перша проба психоактив. речовини (або перше знайомство з об’єктом нехім. походження) на ризик формування відповід. залежності протягом життя; ін. індивід., мікро- та макросоц. фактори ризику; можливості раннього виявлення проблем, пов’я­заних із вживанням психоактив. речовин; пошук засобів відновлення функцій уражених ділянок мозку для покращення поведінки залеж. особи; пошук фармакол. засобів, що сприятимуть зво­рот. розвитку психопатол. симптоматики (зокрема антикревінг. засобів, спрямованих на пригнічення потягу до вживання психоактив. речовини або на припинення адиктив. поведінки). Серед осн. питань Н. – причини одужання без лікування (спонтанне одужання); визначення відносно безпеч. доз та патернів вживання традиц. психоактив. речовин (насамперед алкоголю); оцінка та корекція комплаєнсу пацієнтів наркол. профілю (рівня їхньої готовності дотримуватися призначеного лікування й дослухатися до порад лікаря) під час осн. та підтримувал. терапії; особливості вживання психоактив. речовин і перебігу розладів наркол. про­фі­лю в умовах соц. стресу (зокрема агресії РФ проти України, а також епідемії COVID-19), можливості про­філактики розладів наркол. профілю, а також реабілітації осіб, що страждають на них.

Наркол. служба в Україні розпочала діяльність 1959, коли в Укр. психоневрол. ін-ті організували відділ Н. (засн. і перший кер. З. Бо­лотова). Тоді ж в обл. психіатр. лі­карнях налагодили роботу спеціаліз. наркол. відділ., а при обл. пси­хоневрол. диспансерах – лікар. наркол. кабінетів. У процесі становлення й розвитку наркол. допомоги в Україні умовно можна виділити 4 етапи. 1959–71 відкривали наркол. стаціонари й лікар. наркол. кабінети в структурі лікув.-профілакт. установ, створювали їхню матеріал.-тех. базу та укомплектовували кадрами, а також розпочали підготовку фахівців у галузі психіатрії та Н., зокрема 1964 проведено перший цикл спеціалізації з Н. на базі відділу Н. Харків. НДІ неврології і психіатрії (нині Неврології, психіатрії та наркології Інститут НАМНУ) спільно з каф. заг. і судової психіа­трії Укр. ін-ту удосконалення лікарів. На 2-му (1972–76) намагалися розвивати громад. форми боротьби з пияцтвом. Для 3-го етапу (1976–90) характерне створення і становлення самост. наркол. служби, виокремлено спеціальність «психіатр-нарколог». В Укр. ін-ті удосконалення лікарів (нині Харківська медична академія післядипломної освіти) І. Сосін організував першу в СРСР каф. Н. і заклав наук. підґрунтя розроблення та впровадження нових організац. форм наркол. допомоги в Україні та інновац. методів лікування наркопатології. У різний час на каф. працювали чи продовжують працювати відомі фахівці в галузі психотерапії та Н.: О. Гончарова, Г. Мисько, О. Волков, К. Гапонов, Є. Лісова, Є. Бабенко, О. Котенко, В. Паламарчук, Я. Гуревич, О. Семикін, В. Сьома, С. Ломакін, І. Купрієнко, С. Чайка, Ю. Чуєв, О. Слабунов, О. Волков. Результатами їхньої діяльності є понад 1100 наук. публікацій, зокрема 27 монографій, навч. посіб., довід. для лікарів, 108 винаходів і патентів України, 90 раціоналізатор. пропозицій, 30 метод. рекомендацій. Нині вивчають питання клініко-діагност. та терапевт. аспектів когнітив. порушень в Н. Щорічно на каф. Н. проходять навч. до 300 лікарів із різних регіонів України. За час існування на каф. підготовлено понад 5,5 тис. лікарів-наркологів і понад 20 клін. ординаторів. Проведено виїзні навч. цикли у різних областях України. Багато років каф. співпрацює з Упр. ООН (UNODC) в межах Міжнар. проекту «HIV-PLEDGE», зокрема при Харків. мед. академії післядиплом. освіти відкрито перший в Україні ресурс. тренінг. центр дидакт. спрямованості. На великих підпр-вах з’явилися мережі наркол. постів. Створ. потужну викладац. та наук. базу, розпочато масштабні наук. дослідж. із наркол. проблем. Кер. наркол. відділу Харків. НДІ неврології і психіатрії З. Болотова була гол. позаштат. наркологом МОЗ УРСР (1960–92). Організац.-­метод. центрами з надання спеціаліз. наркол. допомоги стали обл. (міські) наркол. диспансери. Сформовано когорту високопро­фес. лікарів, талановитих організаторів і кер. обл. наркол. диспан­серів (Г. Зільберблат, В. Лавренко, Н. Осташевська, І. Скалига, П. За­дорожний, В. Синиця, В. Веселовська, В. Радкевич, В. Баранова, Ю. Шипілов, В. Гриньов, С. Шевчук, М. Овчаренко та ін.). Метод. і наук. кер-во наркол. службою України здійснював Харків. НДІ неврології і психіатрії (дир. – П. Во­лошин). Від 1991 (4-й етап) змінилися погляди на функціонування наркол. служби в рад. період: структури, що забезпечували виявлення та взяття на диспансер. облік хворих, було закрито. Набули поширення недерж. форми надання наркол. допомоги. Укр. вчені зробили вагомий внесок у розвиток світ. науки з питань патогенезу алкоголізму (див. Наркологічні розлади) та наркоманії. Так, співроб. відділу експерим. ней­рофізіології (кер. – Т. Воробйова) Ін-ту неврології, психіатрії та наркології НАМНУ створили реаліст. моделі алкоголізму, тютюно­паління, наркол. залежності, виявили зв’язок формування патол. потягу до алкоголю з емоц.-вольовим станом. Вони встановили, що першими зазнають пошкодження під час системат. введення алкоголю лімбічні структури мозку, зокрема гіпоталамус, гіпокамп та мигдалеподіб. комплекс, дефектність яких з розвитком хвороби проявляється клінічно різноманіт. емоц. порушеннями. У відділі Н. розроблено кла­сифікацію емоц. порушень при алкоголізмі й запропоновано ди­ференц. схеми лікування психотроп. речовинами й солями літію (О. Плотніков, Н. Толстая), вивчено особливості перебігу алкоголізму, обтяженого судин. хворобами (Ю. Мануйленко, О. Мінко та ін.), впливом радіонуклідів (З. Бо­лотова, М. Момот та ін.), тютюно­палінням (В. Шалашов).

В Україні провід. фахівцями з питань Н. були Є. Попов, Н. Татаренко, М. Ґольденберґ, Г. Ріхтер, З. Болотова, П. Волошин, Г. Вієв­ська, К. Москеті, В. Полтавець, А. Філатов, І. Сосін, В. Битенсь­кий, Н. Марковська, С. Табачников, О. Гусова, І. Лінський, О. Мінко, А. Артемчук, Н. Протасевич, М. Ігнатов, А. Вієвський, Г. Мисько, Б. Собетов, О. Довженко. Знач. внесок у вчення про патогенез патол. потягу зробили нейрофізіологи та біохіміки Т. Воробйова, М. Сергієнко, В. Синицький, О. Берченко, О. Бару, Г. Божко, С. Дворяк. Остан. часом група науковців під кер-вом дир. Ін-ту неврології, психіатрії та наркології НАМНУ І. Лінського розробляє епідеміол. напрям в Н. Впроваджено оригін. популяц.-екол. підхід до аналізу процесів поширення розладів наркол. профілю. Розроблено та запатентовано AUDIT-подібні тести для ранньої діагностики й уніфіков. порівнял. аналізу станів залежності різного походження. Науково обґрунтовано та впроваджено нові підходи до лікування залежностей (оцінювання ефективності терапії з позицій доказової медицини, формування повних і частк. ремісій за допомогою препаратів із доведеною ефективністю – дисульфірам пролонгованої дії, комплекс налтрексона гідрохлориду й цитопротектора, ціанамід, антиконвульсанти, тіаприд; О. Мінко). Шляхом обстеження психопатол. симптоматики вияв­лено специф. розлади психіки та поведінки, зумовлені впливом гіб­рид. вій­ни, зокрема в учасників операції Об’єднаних сил. Відображено взаємозв’язок між розладами та вживанням алкоголю, наслідками бойової психол. травми (І. Лінський, О. Мінко). Питання Н. висвітлюють у ж. «Психиатрия, психотерапия и клиническая психология», «Український віс­ник психоневрології», «Психіатрія, неврологія та медична психологія».

Літ.: Болотова З. М., Мінко О. І. Наркологічна допомога населенню України та основні напрямки розвитку наукових досліджень з проблем наркології // История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сб. науч. работ Укр. НИИ клин. и экспе­рим. неврологии и психиатрии и Харьков. город. клин. психиатр. больницы № 15 (Сабуровой дачи). Т. 3. Х., 1996; Шаповалова В. А., Сосин И. К., Бутенко Г. М. и др. Фармацевтическое право в наркологии. Х., 2004; Сайков Д. В., Сосин И. К. Алкогольная депрессия. Х., 2004; Сосин И. К., Чуев Ю. Ф. Наркология. Х., 2005; Сосин И. К., Гончарова Е. Ю., Чуев Ю. Ф. Алкогольная тревога. Х., 2008; Мішиєв В. Д., Сосін І. К., Овчаренко М. О., Єршов О. А. Наркологія: актуальні питання: Підруч. Л., 2010; Шаповалова В. О., Шаповалов В. В., Халін М. М., Сосін І. К. та ін. Фармацевтичне право в безпечному самолікуванні. Лікарські засоби, які відпускаються без рецепта лікаря. Х., 2010; Наркологія: Нац. підруч. Х., 2014; 2020; Сосін І. К., Гапонов К. Д., Гончарова О. Ю. Прогнозування тяжкості розладів унаслідок уживання алкоголю у хворих залежно від рівня психосоціального стресу і стану гепатобіліарної системи у світлі концепції інтегрованої діагностики й терапії наркопатології // Медицина сьогодні і зав­тра. 2019. Т. 82, № 1; Сосін І. К., Гончарова О. Ю., Мисько Г. М. та ін. Клінічна наркологія: Підруч. для безперерв. профес. розвитку. Х., 2020; I. Sosin, N. Burmaka, Ye. Ba­benko, O. Honcharova. Rationale and clinacale testing of the patent innovation criteria in the method of treatment for alco­hol addiction complicated by post-intoxication amnesias and palimpsests // American J. of Fundamental, Applied & Experimental Research. 2020. Vol. 1, № 16.

І. К. Сосін, І. В. Лінський, О. І. Мінко


Покликання на статтю
І. К. Сосін, І. В. Лінський, О. І. Мінко . Наркологія // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71250 (дата звернення: 25.09.2021)