Наріжна Ірина Лаврівна — Енциклопедія Сучасної України

Наріжна Ірина Лаврівна

НАРІ́ЖНА Ірина Лаврівна (07. 03. 1902, м. Кобеляки, нині Полтав. обл. – 07. 11. 1978, м. Сідней, Австралія) – письменниця. Дружина С. На­ріжного, мати Н. Наріжної-Жуківської. Навч. 1910–19 у Кобеляц. г-зії, потім – у Полтав. ІНО. 1922 емігрувала до Чехо-Словаччини, де закін. філос. ф-т Праз. ун-ту (1926). Належала до праз. поет. школи. Крім поезій, писала ліричні поеми, фантаст. оповідання у віршах і дит. твори, зокрема «Чи й до тебе, мій миленький, місяць в хату заглядав?» (1934), «І цареві треба вміти на хліб заробляти» (1941), «Як зла цариця предоброю стала», «Казка про князенків і крилатого коня» (обидва – 1942). Друкувалася в часописах «Світ дитини», «Дзвіночок», «Веселка», «Пробоєм». Окремими вид. вийшли зб. віршів «Настрої» (Прага, 1936), в якій переважали мотиви ностальгії, самотності, замилування природою, та кн. для дітей «Як Панас на узліссі кізку пас» (Гайденав, 1946). Від 1951 – в Австралії, публікувалася в діаспор. періодиці (альманах «Новий обрій», ж. «Нові дні» тощо), допомагала чоловікові у наук. і громад. праці.

Літ.: Неврлий М. Празька поетична школа // Сучасність. 1991. № 7–8; Мушинка М. Музей визвольної боротьби України в Празі та доля його фондів. Мельбурн, 1996; К., 2005; Маланюк Є. Ірина Наріжна: Настрої // Вісниківство: Літ. традиція та ідеї: Наук. зб. Дрогобич, 2012. Вип. 2.

П. П. Ротач, М. І. Мушинка

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
П. П. Ротач, М. І. Мушинка . Наріжна Ірина Лаврівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71262 (дата звернення: 22.10.2021)