Нарбут Володимир Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Нарбут Володимир Іванович

НА́РБУТ Володимир Іванович (02(14). 04. 1888, х. Нарбутівка Глухів. пов. Черніг. губ., нині село Глухів. р-ну Сум. обл. – 14. 04. 1938) – поет, журналіст. Брат Г. Нарбута. Закін. Глухів. г-зію (1906), навч. у С.-Пе­тербур. ун-ті (від 1906), очолював від 1911 відділ поезії студент. ж. «Gaudeamus». Один із засн. групи поетів-акмеїстів «Цех поетів» (1911), як пізніше писала А. Ахматова, що саме Н. був її вчителем у поезії. Дебютував зб. «Стихи. Книга 1» (1910), що вмістила 77 віршів за перший рік творчості. Наступну зб. «Аллилуйя» (1912; обидві – С.-Пе­тербург) вилучила цензура (перевидана 1922 в Одесі; укр. перекл. – К., 2011), а Н. змушений був залишити навч. в ун-ті й виїхати в етногр. експедицію до Африки (Абіссинія, Сомалі). У березні 1913 його офіційно амністували. Повернувшись до Росії, активно долучився до культур. життя, зокрема редагував «Новый журнал для всех», де опублікував низку статей та рец. про творчість М. Гумільова, С. Городецького, М. Клюєва, М. Цвєтаєвої, О. Мандельштама, в яких послідовно обстоював ідеї акмеїзму. Через фінанс. скруту того ж року повернувся до Глухова, працював у страх. конторі, видавав «Глуховскій вѣстникъ» (1916). Після Лютн. революції 1917 приєднався до лівих есерів, пізніше – до більшовиків. Входив до складу Глухів. ради робітн. і солдат. депутатів. 1918 керував виданням більшов. преси в м. Воронеж (РФ), до серпня 1919 перебував у Києві, брав участь у виданні ж. «Зори», «Красный офицер», «Солнце труда». Після захоплення міста денікінцями Н. перебрався до м. Ростов-на-Дону (РФ), де був заарешт. білогвардійцями, згодом звільнений. Від квітня 1920 очолював Одес. відділ. РОСТА, видавав ж. «Лава» та «Облава», залучив до співпраці талановиту творчу молодь, зокрема І. Бабеля, Е. Багрицького, Ю. Олешу, В. Катаєва, М. Кольцова, І. Ільфа, В. Інбер. Від травня 1921 – у Харкові: зав. Укр. відділ. РОСТА, а згодом – дир., й власне засн. Радіотелеграф. агентства України. Улітку 1922 Н. переїхав до Москви, де працював у відділі преси ЦК РКП(б), редагував ж. «30 дней», «Всемир­ный следопыт», «Вокруг света», організував і очолив вид-во «Земля і фабрика». 27 жовтня 1936 за­арешт., 23 червня 1937 за звинуваченням в антирад. діяльності засудж. до 5-ти років ув’язнен­ня, у вересні того ж року його відправлено до пересил. табору побл. м. Владивосток, а потім на Колиму (м. Магадан; обидва – РФ). 7 квітня 1938 Н. повторно засудили – до розстрілу. За ін. даними, навесні 1938 його разом з ін. в’язнями-інвалідами втопили на баржі в Нагаєв. бухті Охот. моря побл. Магадана. Реабіліт. 1956.

Тв.: Веретено. К., 1919; Стихи о войне. Петроград, 1920; Красноармейские стихи. Ростов-на-Дону, 1920; В огнен­ных столбах. О., 1920; Плоть. О., 1920; Советская земля. Х., 1921; Александра Павловна. Петроград, 1922.

Літ.: Терлецький В. Поет Володимир Нарбут // Нар. трибуна. 1988, 2 лип.; Петров Г. Три таланти Володимира Нарбута // Червоний прапор. 1988, 13 груд.; Ткаченко В. Нарбутівка і Нарбути: Наук.-публіцист. нарис. С., 1998; Терлецкий В. Поэт незаурядного творчества, трагической судьбы // Нар. трибуна. 2010, 19 черв.

В. В. Терлецький

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. В. Терлецький . Нарбут Володимир Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71272 (дата звернення: 28.09.2021)