Нарбут Володимир Іванович

НА́РБУТ Володимир Іванович (02(14). 04. 1888, х. Нарбутівка Глухів. пов. Черніг. губ., нині село Глухів. р-ну Сум. обл. — 14. 04. 1938) — поет, журналіст. Брат Г. Нарбута. Закінчив Глухівську гімназію (1906), навч. у С.-Пе­тербур. університеті (від 1906), очолював від 1911 від­діл поезії студент. ж. «Gaudeamus». Один із засн. групи поетів-акме­їстів «Цех поетів» (1911), як пізніше писала А. Ахматова, що саме Н. був її вчителем у поезії. Дебютував зб. «Стихи. Книга 1» (1910), що вмістила 77 віршів за перший рік творчості. На­ступну зб. «Ал­лилуйя» (1912; обидві — С.-Пе­тербург) вилучила цензура (пере­ви­дана 1922 в Одесі; укр. перекл. — К., 2011), а Н. змушений був залишити навч. в університеті й ви­їхати в етногр. екс­педицію до Африки (Абіс­синія, Сомалі). У березні 1913 його офіційно амністували. Повернувшись до Росії, активно долучився до культур. життя, зокрема редагував «Новый журнал для всех», де опублікував низку статей та рец. про творчість М. Гумільова, С. Городецького, М. Клюєва, М. Цвєтаєвої, О. Мандельштама, в яких послідовно об­стоював ідеї акмеїзму. Через фінанс. скруту того ж року повернувся до Глухова, працював у страх. конторі, видавав «Глуховскій вѣстникъ» (1916). Після Лютн. революції 1917 при­єд­нався до лівих есерів, пізніше — до більшовиків. Входив до складу Глухів. ради робітн. і солдат. депутатів. 1918 керував ви­да­н­ням більшов. преси в м. Воронеж (РФ), до серпня 1919 пере­бував у Києві, брав участь у ви­дан­ні ж. «Зори», «Красный офицер», «Солнце труда». Після захопле­н­ня міста денікінцями Н. пере­брався до м. Ростов-на-Дону (РФ), де був заарешт. білогвардійцями, згодом звільнений. Від квітня 1920 очолював Одес. від­діл. РОСТА, видавав ж. «Лава» та «Облава», залучив до спів­праці талановиту творчу молодь, зокрема І. Бабеля, Е. Багрицького, Ю. Олешу, В. Катаєва, М. Кольцова, І. Ільфа, В. Інбер. Від травня 1921 — у Харкові: зав. Укр. від­діл. РОСТА, а згодом — директор, й власне засн. Радіотеле­граф. агентства України. Улітку 1922 Н. пере­їхав до Москви, де працював у від­ділі преси ЦК РКП(б), редагував ж. «30 дней», «Всемир­ный следопыт», «Вокруг света», організував і очолив видавництво «Земля і фабрика». 27 жовтня 1936 за­арешт., 23 червня 1937 за звинуваче­н­ням в антирад. діяльності засудж. до 5-ти років увʼязнен­ня, у вересні того ж року його від­правлено до пере­сил. табору побл. м. Владивосток, а потім на Колиму (м. Мага­дан; обидва — РФ). 7 квітня 1938 Н. по­вторно засудили — до роз­стрілу. За ін. даними, навесні 1938 його разом з ін. вʼязнями-інвалідами втопили на баржі в Нагаєв. бухті Охот. моря побл. Мага­дана. Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю