Народицький район — Енциклопедія Сучасної України

Народицький район

НАРО́ДИЦЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться в північно-східній частині Житомирської області. Межує на Зх. з Овруц., на Пд. Зх. – з Коростен., на Пд. – з Малин. р-нами Житомир. обл.; на Пд. Сх. – з Іванків., на Сх. – з Поліс. р-нами Київ. обл.; на Пн. – з Наровлян. р-ном Гомел. обл. (Білорусь). Утвор. 1923 у складі Коростен. округи (існувала до 1930 та 1935–37) Волин. губ. (до 1925) з Народиц. і Христинів. волостей Овруц. пов. та Татарновиц. волості Коростен. пов. Спочатку було 23 сільс. ради. Відтоді до 1962 кількість сільс. рад і територ. межі (у передвоєн. роки пл. становила 938 км2) р-ну неодноразово змінювалися. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 1941 до листопада 1943 – під нім. окупацією. Діяло підпілля. До 1959 окремо існував Базар. р-н. 1962 насел. пункти Народиччини приєднано до Овруц. і Коростен. р-нів. 1966 Н. р. відновлено у колиш. межах. 1967 до Коростен. р-ну передано Берестовец., Дідковиц., Обиходів. і Сарновиц. сільс. ради. Після аварії на ЧАЕС були виселені жит. сіл Великі Кліщі, Довгий Ліс, Мотилі, Нове Шарне, Омельники, Поліське (усі знято з обліку 1990), Звіздаль, Малинка, Малі Кліщі, Малі Міньки, Мар'янівка, Перемога, Рудня-Осошня, Слобода, Хрипля, Шишелівка (усі – 1991), Роги, Северівка (обидва – 1996). У 2015 Народиц. селищну й усі сільс. (Базар., Болотниц., В'язів., Гуто-Мар'ятин., Закусилів., Заліс., Ласків., Межиліс., Мотійків., Новодорогин., Норинців., Радчан., Селец., Стародорогин., Сухарів.) ради, яким підпорядк. смт Народичі та 64 села (див. Базар), зараховано до Народиц. селищ. об'єднаної територіал. громади (1284 км2). За переписом насел. 2001, на Народиччині проживали 11 439 осіб (складає 47,1 % до 1989); станом на 1 січня 2019 – 9488 осіб; переважно українці. Лежить на Поліській низовині. Зх. частина знаходиться у межах Житомирського Полісся, сх. – Київського Полісся. Поверхня – низовинна пологохвиляста алювіально-зандрова (на Пд. – моренно-зандрова) рівнина. Є поклади торфу, глини, вапняків. Осн. річки (бас. Дніпра): Жерів і Уж з притоками Грезля, Звіздаль, Кам'ян­ка, Норин. Переважають дерново-підзолисті, піщані, глинисто-піщані та болотні ґрунти. У підпорядкуванні Народиц. спецлісгоспу – Базар. (10 939,8 га; на тер. Малин. р-ну – 481 га), Давидків. (7184 га), Закусилів. (7223,4 га), Заліс. (9794 га), Кліщів. (12 260,1 га), Народиц. (8642 га), Радчан. (8674,7 га) лісництва. Осн. лісоутворювал. породи: сосна, дуб, граб, осика, береза, вільха. 1991 створ. Розсохів. заказник (ботан., 10 га), 2007 – Древлян. заказник (ландшафт., 9182,76 га; обидва – місц. значення), 2009 – Древлян. природ. заповідник (30 872 га, заг.-держ.). За структурою економіки р-н переважно аграрний. У 1990-х рр. ліквідовано вироб-ва хмелю, льону, картоплі. Працюють 13 підпр-в, що займаються вирощуванням зерн. культур і тваринництвом. Найбільше підпр-во – ТОВ «Норинцівське», в якому утримують 48 % великої рогатої худоби та щорічно збирають 25 % пшениці й ін. культур від заг. кількості у Народиччині. Протяжність залізниці 17,5 км (станцій немає), автомобіл. доріг – 462 км (з твердим покриттям – 332 км). Функціонують 9 заг.-осв. шкіл, 9 дитсадків; селищ. і 10 сільс. Будинків культури, 11 клубів, селищна і 15 сільс. б-к, Народицький крає­знавчий музей, Закусилів., Ласків., Новодорогин. шкіл. істор.-краєзн. музеї; центр. рай. і дільнична лікарні, 2 сільс. лікар. амбулаторії, 4 фельдшер.-акушер. і 15 фельдшер. пунктів. П'ятьом худож. колективам присвоєно звання «народний». На Житомирщині досить популярними стали фольклорно-етногр. колектив «Марічка» із с. Жерев (засн. 1976) і вокал. жін. колектив «Вербиченька» із с. Радча (1994). Виходить рай. г. «Життя і слово». Діє низка православ. і протестант. реліг. громад. Під охороною держави – 102 пам'ятки історії, археології, монум. мист-ва та ін. Збереглися церкви Покрови у с. В'язівка (1862, пам'ятка арх-ри місц. значення), Різдва Пресвятої Богородиці у с. Любарка (1874), Іоанна Богослова у с. Великі Кліщі (1885), сільс. Будинок культури у с. Норинці (1930). Пам'ятка історії – брат. могила воїнів 2-го Зимового походу Армії УНР у с. Базар (2000 встановлено меморіал). Досліджено курганні групи бронз. віку, 6–7 і 10–13 ст. у селах Гута-Ксаверівська, Липлянщина, Лозниця, Малі Кліщі, Норинці (138 курганів), Селець, Яжберень, поселення у селах Залісся (неолітичне), Малі Кліщі (10–13 ст.), Одруби (1 тис. до н. е. і 2–5 ст.), Христинівка та Шишелівка (обидва – 8–9 ст.). Серед видат. уродженців – лікарі А. Болотний (с. Новий Дорогинь), І. Вернигора (с. Старе Шарне), агроном В. Волкодав (чл.-кор. НААНУ, с. Базар), мікробіолог І. Курдиш, геологи К. Єсипчук (обидва – с. Великі Кліщі), В. Рябенко (с. Межиліска), картограф І. Левицький (с. Селець), географ С. Лісовський (с. Любарка), фізик М. Кобилінський (с. Закусили), фахівець у галузі металургії В. Конюх (с. Межиліска), археолог Г. Русяєва (с. Буда-Голубієвичі), хімік А. Самчук (с. В'язівка), економіст П. Стецюк (с. Ласки); поет, драматург, актор В. Гайний (с. Гуто-Мар'ятин), письменник В. Ярмолюк; скульптори В. Бик, І. Шмагун (усі – с. Липлянщина), Л. Верстак (с. Рубежівка); співак-бандурист А. Білоцький (с. Любарка), співачки О. Кулик (нар. арт. України, с. Малі Міньки), Л. Кондратюк (засл. арт. України, с. Снитище); політ. діячі В. Будько (с. Базар), І. Заєць (с. Лозниця); спортсмен (веслування академічне) Г. Дмитренко (с. Сло­бода-В'язівка); учасник 2-ї світ. вій­ни, повний кавалер ордена Слави А. Антоненко (с. Великі Кліщі). У с. Базар похов. Герой Рад. Союзу І. Артамонов, у с. Любарка – І. Поляков.

Літ.: Баранчук Д. Ф. Народиччина моя благословенна. К., 2002; Іванченко К. Великі трагедії Народичів // Життя і слово. 2002, 27 черв.; Іващенко О. М. Пам'ят­ки і пам'ятні місця історії та культури Народиччини. Вип. 4. Ж., 2005; Брицун-Ходак М. Тисячолітні Вєди Землі Древлян: археологія, історія, етнографія. Кн. 2. Коростень, 2006; Лутай М. Є. Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу УНР // Шляхами творення укр. державності: за матеріалами регіон. наук.-практ. конф. «Боротьба укр. народу за держ. незалежність в 1917–1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)». Ж., 2006; Баранчук Д. Ф. Вічна загадка любові. Коростень, 2008; Його ж. До чистих джерел (з історії освіти Народиччини). Коростень, 2008; Костриця М. М., Костриця М. Ю. Житомирщина туристична: Краєзн. нариси. Ж., 2009; Баранчук Д. Ф. Тайнопис землі отчої. Коростень, 2010; Природний заповідник «Древлянський». Коростень, 2013; Мокрицький Г. П. Цікава Житомирщина: Ілюстрована турист. енциклопедія: В 4 т. Т. 2. Ж., 2014; Лутай М. Є. Історія населених пунктів Народицького району Житомирської області. Ж., 2015; Шкидченко Т. Герої Базару: всеукраїнський фестиваль – 2018. К., 2018.

Д. Ф. Баранчук, М. І. Слепченко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Д. Ф. Баранчук, М. І. Слепченко . Народицький район // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71316 (дата звернення: 23.10.2021)