НАЗА́РОВА Тетяна Вікторівна (21. 11. 1933, Київ — 18. 04. 1976, там само) — мово­знавець, діалектолог. Дружина М. Павлюка. Кандидат філологічних наук (1964). Державна премія України в галузі науки і техніки (2006, посмертно). Закінчила Київський університет (1956). Від 1957 працювала в Ін­ституті мово­знавства АН УРСР (Київ), де 1973–76 очолювала групу діалектології та ономастики. Авторка та редакторка низки карт «Атласу української мови», керівник української комісії «Общеславянского лингвистического атласа». Досліджувала поліські, зокрема середньополіські говірки (особливу увагу приділяла фонетичним явищам), українсько-білоруські мовні контакти, широкий аспект питань з лінгвогео­графії, сучасний стан і пер­спективи роз­витку української діалектології. Особливу наукову цін­ність становить створений нею «Лінгвістичний атлас нижньої Припʼяті» (К., 1985). Його значе­н­ня для української і словʼян. лінгвогео­графії помітно зросло після ката­строфи на ЧАЕС, коли фактично через від­селе­н­ня з за­бруднених територій зникла низка авто­хтон­них поліських говірок.