Наливкін Дмитро Васильович
НАЛИ́ВКІН Дмитро Васильович (Наливкин Дмитрий Васильевич; 13(25). 08. 1889, С.-Петербург — 03. 03. 1982, там само) — російський геолог, палеонтолог. Дит. роки минули на Донбасі, де його батько працював геологом. Доктор геолого-мінералогічних наук (1936), академік АН СРСР (1946), Туркмен. РСР (1951) і Серб. АН (1968). Герой Соц. Праці (1963). Заслужений діяч науки РРФСР (1943). Сталін. (1946) і Ленін. (1957) премії. Золоті медалі ім. М. Пржевальського Рос. геогр. товариства (1927), ім. О. Карпінського АН СРСР (1949). Державні нагороди СРСР (зокрема й 4 ордена Леніна). Закін. Петрогр. гірн. інститут (нині С.-Петербург; 1915), де відтоді й працював: від 1920 — проф., 1930–82 — завідувач кафедри істор. геології. Водночас від 1908 — у Геол. комітеті (від 1939 — Всесоюз. н.-д. геол. інститут); 1946–51 — голова Президії Туркмен. філії АН СРСР; 1946–53 — директор Лаб. озерознавства АН СРСР (Ленінград); 1954–82 — голова Міжвідом. стратигр. комітету АН СРСР. Осн. наук. інтереси охоплювали питання стратиграфії, палеонтології, палеогеографії, вчення про фації. Деталізував і уточнив стратиграфію силурій., девон. і карбон. відкладів Уралу, Сх.-Європ. платформи, Казахстану, Серед. Азії, Арктики. Його геол. дослідж. сприяли визначенню стратигр. положення родовищ корис. копалин Уралу та нафти Передуралля. Брав участь у дослідж. геол. будови тер. України, зокрема Донбасу (праці про дельт. походження камʼяновугіл. відкладів), Криму (розглядав звʼязок грязьового вулканізму з нафтогазоносністю). Співпрацював з В. Лучицьким, К. Новик та ін. укр. вченими. У співавторстві підготував доповідь Комісії зі стратиграфії карбону Нац. комітету рад. геологів на 4-му Геєрлен. конгресі зі стратиграфії та геології карбону «Каменноугольная система и ее основные стратиграфические подразделения» («Известия АН СССР. Серия геологическая», 1959, № 11). Був редактором огляд. геол. карт СРСР. Автор кн. спогадів «Наши первые женщины- геологи» (1979) й «Из далекого прошлого: Воспоминания студента и профессора Горного института» (1981; обидві — Ленінград).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Очерк геологии Туркестана. Ташкент; Москва, 1926; Земная кора, ее созидание и разрушение. Ленинград, 1926; Курс исторической геологии. Москва, 1932; Брахиоподы верхнего и среднего девона и нижнего карбона Северо-Восточного Казахстана. Москва, 1938; Учение о фациях. Географические условия образования осадков. Москва; Ленинград, 1955. Т. 1; 1956. Т. 2; Геология СССР. Москва; Ленинград, 1962; Ураганы, бури и смерчи: Географические особенности и геологическая деятельность. Ленинград, 1969; Брахиоподы турнейского яруса Урала. Ленинград, 1979; Очерки по геологии СССР. Ленинград, 1980.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
