НАМІ́Р Мордехай (מרדכי נמיר; справж. — Немирівський; 23. 02. 1897, містечко Братолюбівка Олександрій. пов. Херсон. губ., нині село Долин. р-ну Кіровогр. обл. — 22. 02. 1975, Тель-Авів) — ізраїльський громадсько-політичний діяч. Навч. у хедері, закін. муз. консерваторію. Ви­вчав економіку і право в Одес. університеті. Був чл. Сіоніст. соціаліст. робітн. партії, за що його заарешт. і виключено з Одес. університету. Після звільне­н­ня 1924 ви­їхав до Палестини та змінив прі­звище. Працював робітником. 1926–29 — секр. руху «Робоча єд­ність»; 1929–36 — зав. статист. від­ділу Федерації проф­спілок (Гі­стадруту). Від 1935 — депутат муніцип. ради, 1936–43 — ген. секр. Робочої ради Тель-Авіва. Брав активну участь у діяльності загонів євр. само­оборони «Хагана» (партизан. військ. організація, засн. 1920 у Палестині для захисту євр. поселенців від нападів арабів), від 1933 — чл. командува­н­ня цієї організації в Тель-Авіві. 1940 заарешт. британ. владою за організацію демонстрацій на знак протесту проти антиєвр. політики мандат. адміністрації, провів декілька місяців в увʼязнен­ні. Під час 2-ї світової вій­ни керував пунктами добровіл. призову в британ. армію. 1947 став чл. центр. штабу «Хагани». Після утворе­н­ня держави Ізраїль — на дипломат. роботі, зокрема 1948–49 — 1-й радник ізраїл. дипломат. пред­ставництва у Мос­кві, 1949–50 — посол Ізраїлю в СРСР. 1951–55 — ген. секр. Федерації проф­спілок; водночас 1951–69 — депутат Кнесету, де входив до складу комісії із закордон. справ та без­пеки. 1956–59 — міністр праці Ізраїлю (змінив на цій посаді Ґ. Меїр); 1959–69 — мер Тель-Авіва. Автор праць з економіки, статистики, про­блем робітн. руху, а також спогадів про ізраїл. місію в Москві (1971).