Нефрологія — Енциклопедія Сучасної України

Нефрологія

НЕФРОЛО́ГІЯ (від грец. νεφρός – нирка і ...логія) – розділ медичної науки, що вивчає аспекти етіології та патогенезу, розробляє і вдосконалює методи діагностики, лікування та профілактики спадкових і набутих первинних і вторинних уражень нирок на всіх етапах їх розвитку. У 1950–60-х рр. Н. виокремилася у самост. розділ внутр. медицини з важливим соц.-екон. значенням, оскільки вперше було впроваджено у клін. практику діалізні методи лікування (гемодіаліз і перитонеал. діаліз) та трансплантацію нирки (як трупної, так і від живого донора). До осн. нефрол. захворювань належать гломерулонефрит, пієлонефрит, інтерстиціал. нефрит, діабетична та гіпертензивна нефропатії. Серед завдань Н. – вивчення причин виникнення, механізмів розвитку, прогнозування перебігу захворювань нирок та удосконалення технологій їхнього лікування, опрацювання способів сповільнення хроніч. хвороби нирок; удосконалення методів гемодіалізу та перитонеал. діалізу в лікуванні хворих на хронічну хворобу нирок V стадії; імплементація наук.-обґрунтов. принципів ведення пацієнтів із трансплантов. ниркою; покращення орг-ції спеціалізов. мед. допомоги дорослим і дітям із захворюваннями нирок; удосконалення нац. реєстру хворих на хронічну хворобу нирок та з гострим пошкодженням нирок.

Історія розвитку Н. сягає давніх часів. Описи клін. проявів захворювань нирок є у роботах Гіппократа, Галена й Авіценни. Вивчення структури і функцій нирок у 18–19 ст. висвітлено у працях англ. лікаря Р. Брайта, шотланд. токсиколога Р. Крістісона, нім. патологоанатома Ф. Генле. 1783 О. Шумлянський у дисертац. роботі «De structura renum» («Про будову нирок»), виконаній у Страсбур. ун-ті (Франція), вперше описав гістол. будову нирки. На формування Н. мали вплив роботи І. Мечникова та його послідовників, що сприяли розвитку імунології, експерим. імунонефрології. 1900 В. Ліндеман створив експерим. модель токсич. нефриту у кроликів. Засновник Київ. терапевт. школи Т. Яновський описав низку діагност. симптомів гострого нефриту й уремії. 3 квітня 1933 в Херсоні вперше у світ. мед. практиці Ю. Вороний здійснив клін. трансплантацію нирки. Пересаджена нирка функціонувала 48 год. Ю. Вороний після 2-ї світ. вій­ни здійснив ще 4 подібні операції, що дало поштовх для розвитку трансплантології у світі. 1943 створ. апарат «штучна нирка», який згодом удосконалено і впроваджено в клін. практику.

В Україні Н. як самост. мед. дисципліна розвивається від 1965, коли на клін. базі однієї з каф. терапії Київ. мед. ін-ту (нині Нац. мед. ун-т) створ. відділ терапевт. нефрології (перший зав. – А. Пелещук, 1973–2002 – Л. Пиріг) Київ. НДІ захворювань нирок та сечовивід. шляхів (урології) (див. Урології Інститут НАМНУ), в якому проводили дослідж. з етіології, патогенезу, клініки, діагностики та лікування гломерулонефриту, хроніч. нирк. недостатності, а також порушень систем організму у хворих нефрол. профілю; здійснювали підготовку лікарів-нефрологів. На базі цього відділу вперше розпочато застосування гемодіалізу в Україні. Згодом відділ. Н. відкрито в обл. лікарнях у Дніпропетровську (нині Дніпро, 1967), Луганську (1968), Донецьку, Одесі, Харкові, Черкасах (усі – 1970), а згодом – і в ін. регіонах України.

Н. як наук. спеціальність в Україні розвивалася на базах відділу терапевт. нефрології Київ. НДІ захворювань нирок і сечовивідних шляхів (урології), каф. внутр. медицини Київ. мед. ін-ту (А. Пелещук, Т. Никула), каф. пропедевтики внутр. хвороб Харків. (Ж. Семидоцька, В. Лісовий), Донец. (О. Дядик, О. Синяченко) та Львів. (Б.-М. Ковалів) мед. ін-тів, Харків. НДІ терапії (І. Топчій). 1973 в Київ. НДІ захворювань нирок та сечовивід. шляхів (урології) В. Карпенко провів першу успішну трансплантацію нирки в Україні, 1976 у відділі терапевт. нефрології впроваджено в клін. практику проведення нефробіопсії і морфол. верифікацію діа­гнозу, 1977 організовано перше відділ. гемодіалізу і трансплантації нирки. 1995 створ. першу каф. нефрології в Київ. ін-ті удосконалення лікарів (нині Нац. мед. академія післядиплом. освіти), яку очолив Л. Пиріг. 2001 шляхом реорганізації Ін-ту урології та нефрології АМНУ створ. Нефрології Інститут НАМНУ.

Протягом остан. десятиріч в Україні, як і в багатьох країнах світу, однією з найбільш актуал. проблем залишається профілактика, своєчасна діагностика та ефективне лікування хвороб сечової системи. Це пов'язано, перш за все, з тим, що хворобам нирок притаман. прогресуючий перебіг із поступовим зниженням функції нирок та необхідністю застосування нирк. заміс. терапії. Сповільнення темпів прогресування захворювань нирок можливе лише за умови створення ефектив. організац. моделі надання нефрол. допомоги, розроблення нових методів ранньої діагностики та лікування. Тому від 2002 фахівці детально вивчають епідеміологію захворювань нирок серед дорослого і дит. насел. регіонів України, створ. регіон. і нац. реєстри хворих на хронічну хворобу нирок, з гострим пошкодженням нирок і з трансплантов. ниркою (2006 нац. реєстр включено до реєстру Європ. нирк. асоц.). 2003 в Україні розроблено та впроваджено в практику організац. модель надання спеціалізов. нефрол. допомоги. Описано варіанти вторин. імунодефіциту у хворих на гломерулонефрит із нефротич. синдромом і визначено диференційов. лікув. підходи до застосування лікар. засобів імунотроп. дії. Вивчено роль ендотелій-залеж. чинників, значення фібронектину, гомоцистеїну, дисліпідемій, а також процеси адаптації та дезадаптації у хворих на хроніч. гломерулонефрит. Доведено, що синдром гіперліпопероксидації та гіпер­урікемія є факторами прогресування хроніч. нирк. недостатності. Проведено цикл дослідж. діабетич. нефропатії. Зокрема запропоновано комплекс методів для визначення ролі тубулоінтерстицію нирок у прогресуванні діабетич. нефропатії, вивчено значення інгібіторів ангіотензинперетворючого фермента і низькомолекуляр. гепаринів у гальмуванні прогресування хвороби. Запропоновано цитокінову модель розвитку гломерулопатій (зокрема діабетичної). Вивчено роль прозапал. цитокінів у прогресуванні хроніч. хвороби нирок, виділено цитокін. маркери її прогресування та прогнозування перебігу. Створ. критерії вибору діаліз. мембран із позиції цитокін. моделі прогресування хроніч. хвороби нирок. Визначено імунол. предиктори розвитку пієлонефриту з частими рецидивами та запропоновано оригін. концепцію імуногенезу хроніч. рецидивуючого пієлонефриту. Виявлені особливості функціон. активності цитокінів залежно від етіол. чинників запалення нирок дозволили індивідуалізувати імунокорекцію. Встановлено взаємозв'язок оксалурії з порушеннями кількіс. складу індиген. мікробіоти кишківника, що характеризується дефіцитом лактобактерій з оксалатдеградувал. активністю, і запропоновано шляхи їх корекції для зниження екскреції оксалату та попередження рецидивів пієлонефриту. Запропоновано діагност.-лікув. алгоритм підвищення ефективності антибактеріал. терапії та профі­лактики рецидивуючих інфекцій сечової системи.

Проведені вперше в укр. популяції дослідж. імунофенотипу дозволили визначити предиктори розвитку хроніч. гломерулоне­фриту з нефротич. синдромом у дорослих і дітей, встановлено найбільш прогнозонегативні антигени, які є додатк. маркерами стероїдорезистентності та формування хроніч. нирк. недостатності. Вивчено особливості персистенції важкої анемії у хворих на хронічну хворобу нирок VД стадії та її резистентності до ЕПО-терапії, їх зв'язок з напруженістю хроніч. запалення, наявністю колонізації носоглотки метицилін-резистент. золотистим стафілококом (MRSA), субклін. гіпотиреозом, гіперпролактинемією, дисбалансом вегетатив. нерв. системи, нутрицій. статусом. Доповнено діагност.-лікув. алгоритм для пацієнтів з хроніч. хворобою нирок VД стадії та анемією включенням у комплекс лікування препаратів з антиоксидант. дією. Запропоновано алгоритм диференційов. показань до застосування методів діаліз. нирково-заміс. терапії у кардіохірург. пацієнтів з порушенням функції нирок залежно від клін. ситуації, що суттєво зменшило шпитал. летальність таких хворих.

Нині в Україні підготовку фахівців-нефрологів здійснюють в Ін-ті нефрології НАМНУ, Нац. і Харків. мед. академіях післядиплом. освіти. Розвитку Н. в країні сприяє Нефрологів і фахівців з трансплантації нирки Українська асоціація. Осн. наук. нефрол. школи діють в Ін-ті нефрології НАМНУ (М. Колесник, І. Дудар, І. Багдасарова, Н. Степанова), Нац. мед. ун-ті (В. Мойсеєнко), Нац. мед. академії післядиплом. освіти (Д. Іванов); Терноп. (Л. Мартинюк) та Буковин. (Чернівці; Л. Зуб) мед. ун-тах.

Літ.: Возианов А. В. и др. Стра­ницы ис­тории урологии и нефрологии. К., 2007.

М. Б. Величко


Покликання на статтю