Нефьодов Пилип Діомидович — Енциклопедія Сучасної України

Нефьодов Пилип Діомидович

НЕФЬО́ДОВ Пилип Діомидович (Нефёдов Филипп Диомидович; 06. 10. 1838, с. Іваново Владимир. губ., нині місто, РФ – 25. 03. 1902, с. Перебор Владимир. губ., похов. у Мос­кві) – російський прозаїк, етнограф, журналіст. Навч. в Іванов. церк.-приход. уч-щі (1844–49), був вільним слухачем Моск. ун-ту (1862–63). Від серед. 1850-х рр. публікував статті, оповідання, нариси, вірші та фейлетони в сатир. ж. «Искра», «Будильник», «Развлечение», г. «День», «Московские ведомости», «Век». 1865–66 – ред. прогресив. ж. «Книжник», 1879–81 – г. «Русский курьер». 1881 заарешт. за справою А.Желябова. Після декількох місяців ув’яз­нення звільнений під поліцей. нагляд. Від 1884 – співроб. г. «Русские ведомости». У творчості Н. переважає зображення життя іванов. текстильників і селян. У ж. «Оте­чественные записки» (1868, № 9) опубл. його перший великий твір – «Девичник», в якому найяскравіше відтворено картину жорстокої експлуатації робітників. У 1870-і рр. Н. захопився етнографією та археологією, від 1874 – співроб. Етногр. відділу Т-ва любителів природознавства, антропології та етнографії. Дійс. чл. Моск. археол. т-ва (1894). У 1870–80-х рр. кілька разів приїжджав в Оренбур. край (Росія) для проведення археол. та етногр. досліджень, зокрема влітку 1887 і 1888 працював у Пд. Приураллі, поєднуючи антропол. завдання з етнографічними. У своїх звітах і нотатках Н. залишив важливий матеріал про переселен. рух українців. У корот. нарисі «Русские переселенцы» поділився враженнями від спостережень життєвих явищ, особистих бесід із селянами, поміщиками, чиновниками в рос. і башкир. населених пунктах. Побл. фортеці Ілецький Захист (нині м. Соль-Ілецьк Оренбур. обл.) Н. виявив поселення українців, які влаштувалися тут понад 12 р. тому. За його описом, вони зайняли казенну землю, побудували із саману хати з трубами, обмазали їх глиною та вибілили; обробляли городи, овочами й плодами з яких забезпечували всіх жителів Ілецького Захисту, зорали землю й жили мирно й добре; чоловіки старанно займалися хліборобством, а жінки городництвом і домаш. госп-вом. Це справило на нього неабияке враження: «Я залюбовался порядочностью, трудолюбием и рачительностью жителей этого маленького поселочка, огороды которого примыкают к самой реке Ельшанке...». У розмові автора зі старожилами з’ясувалося, що українці – гарні працівники і «примерной честности люди». Однак невдовзі їх чекала сумна доля – прогнали з облаштов. земель, бо с-ще підлягало ліквідації. В ін. відомому народниц. творі «Тайна реки» (1894) Н. розповів про нелегке життя камських бакенщиків. У повісті він правдиво і детально описав один з епізодів переселення українців на Сх. Рос. імперії шляхом, що пролягав через Башкортостан. У невеликому фрагменті письменнику не лише художньо яскраво, але й вельми реалістично з наук. точки зору вдалося показати життєві обставини, в яких перебували селяни зх. губерній, що шукали кращої долі, а також етнографічно точно від­образити типові якості укр. переселенців, відзначені місц. жителями При­кам’я, – хазяйновитість, працьовитість, наполегливість, життєва впертість. У 1880–90-х рр. письменник спів­працю­вав із ж. «Наблюдатель» та «Север­ный вестник», в яких публікував худож.-етногр. повісті. Н. ідеалізував «устои» селян. патріархал. побуту, висуваючи ідею гармоній. світу. Прагну­чи до точності описів, він спирався на факти й цифри, широко використовував етногр. матеріали, фольклорні записи, нар. мову.

Тв.: Сочинения. Т. 1–4. Москва; С.-Пе­тербург, 1894–1900; Cвяточные расска­зы. Москва, 1895; С.-Пе­тербург, 1900; Отчет об археологических исследованиях в Южном Приуралье, произве­ден­ных летом 1887 и 1888 гг. // Мат. по архео­логии восточ. губерний России. Т. 3. Мос­ква, 1899; Отчет об археологических исследованиях в Прикамье, произве­ден­ных летом 1893 и 1894 гг. // Там само; Раскопки курганов в Костромской губ., произведенных летом 1895 и 1896 гг. // Там само; Крестьянское горе. Иваново, 1937; Повести и рассказы: В 3 т. Мос­ква; Иваново, 1937; Избранные произведения. Иваново, 1959; В горах и степях Башкирии: повести и рассказы. Уфа, 1988.

Літ.: Васюков С. И. Воспоминания о Ф. Д. Нефедове // Истор. вест. 1902. Т. 88, № 5; Оренбургский край. Архивные до­кументы. Материалы. Исследования: Сб. науч. работ. Вып. 2. Оренбург, 2003; Черниенко Д. А. Украинистика Южного Приуралья. Ижевск, 2013.

В. Ю. Радченко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
В. Ю. Радченко . Нефьодов Пилип Діомидович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71907 (дата звернення: 28.09.2021)