Нечерда Борис Андрійович — Енциклопедія Сучасної України

Нечерда Борис Андрійович

НЕЧЕРДА́ Борис Андрійович (11. 07. 1939, с. Ярешки, нині Бердичів. р-ну Житомир. обл. – 11. 01. 1998, Одеса) – письменник, критик, перекладач, журналіст. Чл. НСПУ (1964). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2000, посмертно), літ. премія ім. Е. Багрицького (1967). Дитинство і юність Н. пройшли в м. Олександрія (Кіровогр. обл., 1953–58), де й почав писати вірші. Навч. в Одес. ін-ті інж. мор. флоту (від 1958), після закінчення 3-х курсів – на журналіст. роботі в Одесі, зокрема 1995–97 – зав. відділу культури незалеж. г. «Юг»; 1967–69 – сценарист Одес. кіностудії худож. фільмів. Відп. секр. Одес. орг-ції СПУ (1979–85). Н. належить до плеяди шістдесятників. Дебютував 1957 віршем «Молодой агроном» у міськрай. газеті. У поезії Н. все дуже особисте: природа, соц. клімат, інтимні почуття – тісно пов’язані, переплетені між собою, й виокремити тематично їх непросто. Вже в першій поет. зб. «Материк» (1963) поряд із захопленими вигуками й романт. інтонаціями, характерними для цього поет. покоління, зазвучали й суто індивід. мотиви Н., що відразу ж увиразнилися в наступ. книжці – зб. поем «Лада» (1965; обидві – Одеса). Саме в жанрі поеми («Ярешківський роман», «Фашизм», «Шевченко», «Революція», «Данте» тощо) особливо виявився лірич. талант Н. У його творах відчувається пристрас­на громадянськість, правдолюбність, що поєднуються з глибиною філос. роздуму – про сутність людини й світу. Лексика творів насичена техніцизмами, діалектизмами, неологізмами. Автор роману «Смерть кур’єра» (К., 1991). Посмертно вийшла зб. творів «Ос­тання книга» (О., 1998), осн. мотивами якої є любов до життя й ціна життя, повна внутр. незалежність від зовн. світу й навіть від друзів. Окремі твори Н. перекладено багатьма мовами світу. 1999 Ліга укр. меценатів, ред. ж. «Київ» та Одес. орг-ція НСПУ заснували Літ. премію його імені. 2010 в Олександрії на школі, де навч. Н., встановлено мемор. дошку, 2016 на його честь названо вулицю. Ім’я Н. увіковічнено на алеї Зірок в Одесі (2019).

Тв.: Барельєфи. О., 1967; Поезії. К., 1970; 1984; Літак у краплі бурштину. О., 1972; Вежа. О., 1980; Удвох з матір’ю. О., 1983; Седло для кентавра / Пер. с укр. О., 1989; Вибране. К., 1991; Вибрані твори. О., 2004.

Літ.: «Я жив як міг, я не лукавив…». Літературна спадщина Бориса Нечерди: Спогади про письменника. О., 2010; Базилевський В. Борис Нечерда (1939–1998). Саміший із найсаміших // Слово Просвіти. 2013, 7–13 берез.; Корінь А. Він нам віддав запаси внутрішнього світла (до 80-ліття Бориса Нечерди) // ЛУ. 2019, 3 серп.

А. М. Корінь

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. М. Корінь . Нечерда Борис Андрійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71960 (дата звернення: 24.09.2021)