Нечипоренко Олександр Лаврович — Енциклопедія Сучасної України

Нечипоренко Олександр Лаврович

НЕЧИПОРЕ́НКО Олександр Лаврович (01. 09. 1947, с. Єрчики, нині Житомир. р-ну Житомир. обл.) – громадсько-політичний діяч, правознавець. Нар. депутат України (1990–94). Закін. Київ. ун-т (1975), курси дипломат. та консул. служби Укр. ін-ту міжнар. відносин (1993). Був в. о. нар. судді Печер. р-ну Києва (1975–76); відтоді (з перервою) працює адвокатом. У ВР України 1-го скликання – чл. Комісії з питань законодавства і законності, Нар. ради, фракції НРУ. 1994–95 – радник посольства України в Естонії. Віце-президент Спілки адвокатів України (1990–2004), чл. Вищої ради юстиції (1998–2004), Вищої кваліфікац. комісії суддів України (2004–07). Спів­автор законів України «Про адвокатуру» (1992), «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991) та ін. Колекціонер укр. старожитностей, засн. етногр. музею в м. Боярка (Київ. обл.).

М. І. Мельник

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю