Нижеголенко Валентина Михайлівна — Енциклопедія Сучасної України

Нижеголенко Валентина Михайлівна

НИЖЕГОЛЕ́НКО Валентина Михайлівна (05. 09. 1936, с. Британи, нині смт Дніпряни Кахов. р-ну Херсон. обл. – 28. 01. 2017, Херсон) – письменниця. Чл. НСПУ (2002). Літ. премія ім. М. Куліша (2010). Закін. Херсон. культ.-осв. уч-ще (1969). Працювала бібліо­текарем у Кахов. р-ні, від 1986 – у Херсон. обл. б-ці для дітей, керувала дит. літ. гуртком «Паросток». Писати почала в шкіл. роки. У доробку Н. – оповідання, повісті, поеми, лірика й гуморески для дітей та дорослих. Низку вір­шів Н. поклав на музику херсон. композитор В. Другальов. У своїх творах оспівує рідний Таврій. край. Друкувалася у ж. «Малятко», «Барвінок», г. «Літературна Україна», «Зірка», місц. часописах – «Ірина», «Джерела», «Учитель».

Тв.: Чому сонечко плаче? 1996; Рябкові гостинці. 1997; Людиноскоп. 1997; Двічі народжені. 1998; Постережи мене, бабусю. 1999; Зорепад. 1999; Життя по колу. 2000; Кмітливе поросятко. 2000; Хитра бібліотека. 2001; Осіння пошта. 2001; Малий жених. 2002; Наш Херсон­ський рідний край. 2002; Босоногі мрійники. 2002; Нічий – друг мій. 2002; Дід Мартин і його тин. 2002; Серед трав пахучих. 2002; Катруся. 2003; Незабутній. 2004; Нелегалка. 2004; І сниться все мені ота вій­на… 2005; Благородний. 2005; Мокроносий. 2006; Жменя сміху на потіху. 2006; На халяву. 2006; Пролетіли роки журавлями. 2006; Серце в п'яти заховалось. 2006; Читаночка. 2006; Біль душі. 2007; Вибрані твори. 2007; Бринить мелодія душі: Вибр. тв. у 2 т. 2008; Білобрисий. 2009; Читаючи, посміхнись. 2009; Є каяття, та нема вороття. 2010; Надкушений пуп. 2010; Гіркий присмак чебрецю. 2011; Моя Шампанія. 2011; Минуле і сьогодення. 2012; Нота і Жужа. 2012; Рушниками стелиться дорога. 2012; «Ой роде наш красний...». 2013; Калейдо­скоп усмішок. 2016 (усі – Херсон).

Літ.: Валентина Нижеголенко: Біобіб­ліогр. покажч. Хн., 2003; 2016; Щерба Т. Величний знак осені (про Валентину Нижеголенко) // Щерба Т. Роздуми над книжками: (нариси, статті, відгуки, рецензії, передмови). Хн., 2011.

А. А. Крат

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю