Никаноркін Анатолій Гнатович — Енциклопедія Сучасної України

Никаноркін Анатолій Гнатович

НИКАНО́РКІН Анатолій Гнатович (21. 10. 1921, м. Єнакієве, нині Донец. обл. – 04. 06. 1994, м. Ялта, АР Крим) – письменник. Чл. СПУ (1958). У 1939 вступив до Ростов. мед. ін-ту (РФ) і 1943 закін. його в Дагестані. Відтоді – на фронті як військ. лікар, брав участь у Керчен.-Ельтиген. десант. операції, події якої описав у повісті «Сорок дней, сорок ночей» (Москва, 1974). Після демобілізації працював лікарем в Ялті. Вірші публікував в обл. газетах, альманасі «Крым», колект. зб. «По­э­ты Крыма». Окремими вид. вийшли кн. віршів «Родные ветры» (Сф., 1953), «Земля моих отцов» (К., 1958), «Листья» (Сф., 1963), драм. поема «Воспрянет род люд­ской» (К., 1967), біогр. повість «Хи­рург Пирогов в Крыму» (1956), нарис «Жить не старея» (1959), кн. нарисів «Люди подвига» (1963; усі – Сімферополь), повість для дітей «Солнечный городок» (К., 1964), зб. повістей, оповідань і нарисів «Крымские этюды» (1979), «Чайки над Эльтигеном» (1981; обидві – Сімферополь), «Стихи» (К., 1986).

П. В. Кущ


Покликання на статтю