Николишин Юрій Ігорович

НИКОЛИ́ШИН Юрій Ігорович (25. 12. 1968, Львів) – письменник, видавець. Канд. екон. н. (1997). Засл. працівник культури України (2019). Всеукр. премія ім. Ірини Вільде (2014), літ. премія ім. Б. Лепкого (2017). Закін. Львів. ун-т (1992). Викладав 1998–2002 на каф. економіки підпр-ва Нац. ун-ту «Львів. політехніка»; 2002–04 – ген. дир. корпорації «Укрнерудпром»; від 2004 – засн. і дир. вид-ва «Апріорі» (обидва – Львів). Автор романів «Стара при надії» (2002), «Бота-фікс» (2013), «Там, де живе душа» (2017), кн. оповідок «Трохи смішно, трохи грішно» (2020), кн.-фото­альбомів «Елегії Львова» (2003; неодноразово перевид. 8-ма мовами), «Велич Карпат» (2012), «Віч-на-віч зі Львовом» (2016), «Мальовнича Львівщина» (2020; усі – Львів). Проза Н. містить метафіз. зміст буття. Він не вишукує престиж. персонажів, героїч. характерів, не доскіпується до аж занадто особ­ливих деталей портрет. характеристик. Швидше, намагається з'я­сувати глибини влас. «я» на фоні пістрявого, нетипового оточення та незбагнен. безконечності природи.

Літ.: Палинський В. Юрко Николишин: сягнення недосяжного // Літ. Тернопіль. 2014. № 2; Його ж. Міти душі: про роман «Там, де живе душа. Ель-Сільбо Канар» Ю. Николишина // ЛУ. 2017, 15 черв.; Ільницький М. Температура кристалізації душі: [«Бота-фікс. Невидима нитка життя: роман-есей» Ю. Николишина] // Дзвін. 2018. № 7.

А. Б. Болкун