Никон

НИ́КОН (Петін Олександр Порфирович; 01(14). 06. 1902, м. Катеринодар, нині Краснодар, РФ — 16. 04. 1956, Одеса) — церковний діяч РПЦ. Закін. Катеринодар. духовне училище (1916), Ставроп. духовну семінарію (нині РФ, 1920), Краснодар. університет (1927). Від 1920 — псаломщик Успен. церкви у Краснодарі. 1922 при­єд­нався до обновленців. 1927 став псаломщиком Успен. церкви у м. Пенза (РФ). 1928 рукопоклад. у сан целібат. ієрея, служив у Пензі. 8 березня 1933 заарешт., 25 квітня за звинуваче­н­ням в антирад. пропаганді та агітації засудж. до 5-ти р. виправно-труд. таборів. Покара­н­ня від­бував в «Ухтпечлазі» (Респ. Комі, РФ). Після звільне­н­ня повернувся до Пензи, згодом проживав у м. Кімри, де був священиком Вознесен. церкви, від 1942 служив у с. Ніколо-Ям (нині Твер. обл.; обидва — РФ). На­прикінці 1943 покаявся і при­єд­нався до РПЦ. 19 травня 1944 прийняв чернечий постриг. 21 травня хіротонізов. на єпис­копа Ворошилов­градського, вікарія Дні­проп. єпархії. 26 червня 1944 доручено управлі­н­ня Сталін. єпархією із присвоє­н­ням титулу Донецький і Ворошилов­градський. У березні 1945 був рекомендований на Львів. кафедру (при­значе­н­ня не від­булося). У листопаді 1949 затверджений тимчасово керуючим Одес. єпархією, єпис­копом Херсонсь­ким і Одеським, із залише­н­ням за ним упр. Ворошиловогр. і Донец. єпархіями. Від 19 серпня 1951 — в сані архі­єпис­копа. Нагородж. правом носі­н­ня хреста на клобуку (1954).

Завантажити статтю