Никончук Борис Хомич — Енциклопедія Сучасної України

Никончук Борис Хомич

НИКОНЧУ́К Борис Хомич (28. 03. 1932, с. Глушково, нині смт Курської обл., РФ) – скульптор, графік. Засл. художник УРСР (1985). Чл. НСХУ (1966). Закін. Київ. худож. ін-т (1958; викл. М. Вронський, М. Гельман, О. Олійник). На твор. роботі. Працює в галузі монум. і станк. скульптури, шукає в ній сучасні пласт. форми, експериментує з новими матеріалами. Учасник всеукр. (від 1956), всесоюз. (від 1960) мист. виставок. Персон. – у Києві (2012).

Тв.: композиції – «Борці» (1958), «1941 рік» (1975), «День добрий» (1985), «Кобзар» (1991), «Самсон і Даліла» (1993); серія пам’ятників воїнам, що загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни (1958–60-і рр.); панно «Будівельник» (1960, спів­авт.); барельєф «Битва під Жовтими Водами» (м. Жовті Води Дніпроп. обл., 1962, спів­авт.); пам’ятники – партизанам-ковпаківцям у Спадщан. лісі побл. м. Путивль Сум. обл. (1966), партизанам Сумщини (Суми, 1967), робітникам з-ду «Червоний екскаватор», які загинули під час 2-ї світ. вій­ни (Київ, 1975), борцям за свободу (м. Бердянськ Запоріз. обл., 1976), воїнам-афганцям (м. Бахмут Донец. обл., 1992); портрети – «Ф. Матющенко» (1975), «О. Попов» (1984); графіка – «Геракл», «Мати», «Небесні лучники», «Вічна боротьба», «Дід та баба», «Каїн і Авель», «Виноградна лоза», «Тріумфатор», «Наполеон», «Велосипедисти», «Художник», «Цар Соломон», «Голгофа», «Самотність», «Нічия» (усі – 1995); проекти монумента «Русь-Україна» (2000–20).

Літ.: Швидюк А. Українська богиня // ОМ. 2019. № 3; Її ж. Символ України-Русі. Нащадки прабатькам // Світогляд. 2020. № 1.

А. В. Забой

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. В. Забой . Никончук Борис Хомич // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72216 (дата звернення: 20.09.2021)