Новаківський Олекса Харлампійович — Енциклопедія Сучасної України

Новаківський Олекса Харлампійович

НОВАКІ́ВСЬКИЙ Олекса Харлампійович (02(14). 03. 1872, с. Слободо-Ободівка Ольгопіл. пов. Кам'я­нець-Поділ. губ., нині с. Нова Обо­дів­ка Гайсин. р-ну Вінн. обл. – 29. 08. 1935, Львів) – живописець. Батько Ярослава, дід Ждана-Анд­рія Новаківських. Навч. приватно у майстерні П. Клименка в Одесі (1888–92), Краків. АМ (1892–93, 1895–1900; викл. Л. Вичулковський, Я. Мальчевський, Я.-Ґ. Станіславський, Ю. Унєжицький). Стажувався у Кракові в майстерні Л. Вичулковського (до 1904). У краків. твор. середо­вищі рев.-демократ. орг-ції «Молода Польща» Н. сприйняв естет. програму символізму; власні нац.-патріот. погляди сформувалися під впливом Б. Лепкого, митрополита Андрея Шептицького. 1904–13 жив побл. Кракова у с. Могила (ранній, «могилян.» період творчості). 1909 відвідав Бойківщину, де виконав низку гірських пейзажів, портретів. Від 1913 – у Львові. Учасник 2-ї виставки Т-ва для розвою руської штуки (Львів, 1900), виставок Польс. т-ва приятелів крас. мист-в у Кракові (1904–05, 1907–08, 1911–12) та ін. Персон. – у Кракові (1911), Львові (1921–22, 1935 – посмертна), Варшаві (1932). У його творчості репрезентовано нові на зх.-укр. землях тенденції модерну, імпресіонізму, символізму, експресіонізму. Н. притаманне мислення масштаб. символіко-алегор. образами, в яких прагнув передати драматизм історії, героїку та нац. ідеали укр. народу. Ранні твори позначені високою культурою монум. умовно-декор. побудов, пластич. моделюванням форм та імпресіоніст. свіжістю чистих барв. У живописі львів. періоду посилено тенденції до експресіонізму та містич. екзальтації. У доробку – алегор. полотна на тему духов. і політ. відродження України, романт. образи істор. осіб княжої та козац. епох, драм. візії недолі укр. народу під час 1-ї світ. вій­ни, портрети представників духов. та інтелектуал. еліт укр. нації, складні міфопоет. образи, присвяч. новій у тодіш. укр. малярстві філос., екзистенц. тематиці. Значне місце відведено шевченкіані: створив 3 ескізи пам'ятника поету на міжнар. конкурс, оголошений 1913 у Києві; 1916–17 – серію з понад 40 начерків, де втілив власне бачення монумента Кобзарю; 1917 – серію рисунків до алегор. композиції «Т. Шевченко і смерть». 1923 у Львові за підтримки митрополита Андрея Шептицького заснував першу в Галичині Мист. школу-студію, що діяла до 1935 як приват. навч. заклад. Серед випускників – визначні діячі укр. культури та мист-ва в Україні, Польщі, Чехії, Франції, Німеччині, Люксембурзі, США, Канаді, Австралії: С. Гординський, С. Ґебус-Баранецька, Л. Ґец, М. Драґан, І. Кейван, М. Кміт, Е. Козак, Л. Крец, М. Кромпець-Морачевська, Я. Крушельницький, В. Ласовський, М. Левицький, С. Луцик, А. Малюца, М. Мороз, І. Нижник-Винників, Л. Перфецький, Р.-С. Сельський, Г. Смольський, І. Старчук. У Львові 1972 відкрито Новаківського О. Художньо-меморіальний музей, 1997 засн. благодій. фонд «О. Новаківський та його мист. школа». Деякі роботи зберігаються у музеях України, Польщі, Словаччини, Австрії, Німеччини, Канади, США.

Тв.: живопис – «Пейзаж із човном» (1897), «Мати з дітьми» (1903), «Втрачені надії. Визволення» (1908), «Хлопчик із фіалками» (1909), «Коляда» (1910), «Весна в с. Могила» (1911), «Князь Церкви. Митрополит Андрей Шептицький» (1915), «Музика квітів. Каштани і бузок» (1916), «Автопортрет із дружиною», «Багатство України» (обидва – 1917), «Яро­слав Осмомисл» (1918), «Мойсей» (1919), «В'їзд Б. Хмельницького до Києва» (1920), «Сад гріха» (1921), «Юр. Поема світової вій­ни» (1922), «Срібна Мадонна», «Ангел смерті» (обидва – 1923), «Хризантеми» (1925), «Дружина за фортепіано. Музика», «Владика (Провидін­ня)» (обидва – 1929), «Г. Голубовська» (1930), «Дзвінка», «О. Довбуш – володар гір» (обидва – 1931), «Автопортрет із букетом квітів», «Русалка» (обидва – 1933); серія композицій «Пробудження» (1910–34); серія монум. панно для Муз. ін-ту у Львові – «Мистецтво» (1915), «Наука» (1916), «Музика» (1920), «Виховання» (1921); графіка – 7 начерків театр. завіси для Театру т-ва «Руська бесіда» у Львові (1924); серія ескізів «Мати Милосердя» для собору св. Юра у Львові (1934–35); «Автопортрет із квіткою» (1934).

Літ.: Хмурий В. О. Новаківський. Х., 1931; Залозецький В. Олекса Новаківський. Л., 1936; Островський В. Олекса Новаківський. К., 1964; Овсійчук В. А. Олекса Новаківський: (До 100-річчя від дня народж.) // Жовтень. 1969. № 10; Олекса Новаківський: Альбом. К., 1973; Л., 2009; Твори Олекси Новаківського з колекції Миколи Мушинки: Каталог виставки. Нью-Йорк, 1992; Каталог творів Олекси Новаківського. Малярство. Рисунки. Л., 1992; Волошин Л. Непізнаний Олекса Новаківський: Проблема символізму у творчості художника // ОМ. 1992. № 5; Олекса Новаківський та його школа // Галиц. брама. 1997. № 7; Волошин Л. Автопортрети Олекси Новаківського (Концептуальні аспекти жанру): До 125-ї річниці з дня народж. // ОМ. 1998. № 1; Овсійчук В. Олекса Новаківський. Л., 1998; Головацький І. Олекса Новаківський – професор факультету мистецтв Української (таємної) високої технічної школи у Львові (1923–1926): Нові відомості з поліц. архіву м. Львова // Вісн. НТШ. 1999. Ч. 22; Овсійчук В. А. Ранній період творчості О. Новаківського // Укр. мист-во та арх-ра кін. 19 – поч. 20 ст. К., 2000; Волошин Л. Княжий дарунок великого мецената. Митрополит Андрей Шептицький у житті і творчості Олекси Новаківського. Л., 2001; Її ж. Автопортрети Олекси Новаківського. Л., 2004; Коваль Я. Автопортрет Олекси Новаківського // ОМ. 2005. № 3; Волошин Л. Історичні постаті княжої доби у творах О. Новаківського. Л., 2007; Науковий каталог малярських творів Олекси Новаківського: За мат. ювіл. виставки до 125-ліття від дня народж. Л., 2008; Волошин Л. Образ жінки у творчості Олекси Новаківського. Л.; Х., 2018.

Л. В. Волошин


Покликання на статтю