«НОВА́ ДОБА́» — ілюстрований тижневик для військовополонених українців-червоноармійців та вʼязнів концтаборів у Німеч­чині. Видавали від серпня 1941 до грудня 1944 у Берліні. Усього — 175 чисел. Ред. — журналіст і публіцист Г. Которович. Видавець — ймовірно Комітет допомоги укр. полоненим з Совіт. армії в Німеч­чині. Прикметник «новий» у назві газети служив своєрідним кліше на по­значе­н­ня надій про близьке звільне­н­ня України від рад. влади. Часопис зʼявився за під­тримки нім. влади, проходив жорстку цензуру й був єдиним до­звол. вид., що потрапляло в табори з роз­рахунку один примірник на шість полонених. На його шпальтах інформували про події в світі та Україні, детально висвітлювали ситуацію на всіх лініях фронту, вплив нових су­спільно-політ. умов на роз­виток укр. земель, а також засуджували внутр. та зовн. політику рад. влади (колективізацію, українізацію, голодомор тощо). Ред. інформувала про пере­біг бо­йових дій на фронті, друкувала огляди нім. військ. техніки й ворожої зброї, пові­домле­н­ня Верхов. головнокомандувача та ін. кер. армії, промови А. Гітлера, ві­дозви нім. держ. діячів до укр. насел., а також вітала нім. військо з черговими пере­могами на фронті, встановле­н­ня нацист. окупац. режиму в Галичині, «звільне­н­ня» німцями укр. міст від рад. влади. У по­стій. рубриках «Вісті з України», «Життя в Україні», «По Україні» подавали новини соц.-політ., культур. і реліг. життя в рідному краю, інформували про повоєн­не від­новле­н­ня освіти, промисловості, господарства, пресови­да­н­ня на укр. землях. Руб­рики «З українського письменства» і «Літературні зу­стрічі» містили нотатки про укр. письмен­ників (Ю. Косача, Н. Лівицьку-Холодну, Олега Ольжича), творчість яких заборонили в СРСР, роз­виток літ. життя в Україні. Кожне число газети доповнювали поезією Т. Шевченка, Н. Лівицької-Холодної, Є. Маланюка, оповідан­нями Ю. Косача («Еміґрант», «Під Волновахою», уривки з новели «Над Дні­пром»), В. Богацького та ін. У рубриці «Листи з табору» публікували дописи з таборів, де пере­бували укр. військовополонені, зокрема нариси, поезію, істор. оповіда­н­ня, спогади учасників бо­йових дій про їхнє фронт. життя, на­строї й пере­жива­н­ня людей після проголоше­н­ня вій­ни тощо. Для авторів за спів­працю ред. пропонувала нагороду — цікаву нову книжку. Кожен тижневик містив багатий ілюстр. матеріал: порт­рети нім. держ. діячів, військових; схематичні зображе­н­ня бо­йових дій; світлини з фронту, що демонстрували силу нім. війська й поразку Червоної армії; політ. карикатури про рад. владу; краєвиди (узбереж­жя Криму, Чорне море), архіт. памʼятки України (Михайлів. площа в Києві, вулиці Харкова) тощо. У перших числах вид. друкували руб­рику «Хвилини роз­ваги» з ребусами, анекдотами, жартами; від листопада 1941 — рубрику «Наша пошта. Хто знає?», що сприяла роз­шуку військовополонених (у січні 1942 її припинили через велику кількість листів із запитами). 1943 на проха­н­ня читачів у № 11 зʼявилася рубрика «Вчімося німецької мови», у якій подавали найуживаніші в повсякден­ні нім. слова й рече­н­ня з укр. пере­кладом. 1945 для військовополонених українців двічі на тиждень видавали новий часопис «За Україну» (ред. — Г. Которович).