Нова доба

«НОВА́ ДОБА́» — політичний, економічний і науковий тижневик. Орган Закордон­ної групи Української комуністичної партії. Видавали 1920–21 у Відні. Засн., гол. ред. та автор більшості публікацій — В. Вин­ни­ченко. Крім того, з «Н. д.» спів­­працювали М. Грушевський, В. Левинський (травень–вересень 1920 — ред.), Г. Під­дубний, Г. Паламар, Г. Калинович, за роботу ред. від­повід­ав М. Пасічник. Перший номер «Н. д.», на­­друк. 6 березня 1920, від­кривала ст. «Два фронти» В. Вин­ниченка, в якій він виклав своє баче­н­ня політ. ситуації в Україні, зокрема йшлося про роз­кол укр. су­спільства на 2 антагоніст. табори. У на­ступ. стат­ті, вміщеній у цьому ж номері газети, він зупинився на характеристиці укр. соціал-демократії в умовах революції. Тут ре­презентовано й ві­дому працю В. Вин­ниченка «Від­родже­н­ня нації». Вже перші публікації «Н. д.» свідчили про те, що часопис мав прорад. позицію: у своїх оцінках і характеристиках автори статей заявляли про під­тримку рад. влади, від­стоювали соціаліст. орієнтацію України. Тому й не дивно, що центр. орган більшовиків України «Комуніст» і газета Київ. губкому КП(б)У «Червона правда» перед­руковували окремі стат­ті з «Н. д.». Після не­вдалих пере­говорів з більшов. урядом у травні–вересні 1920 в Москві й Харкові та поверне­н­ня до Відня В. Вин­ниченко продовжив редагувати «Н. д.», однак політ. позиція газети докорін­но змінилася. І хоч він продовжував ви­знавати себе укр. комуністом, його стат­ті містили гостру критику діяльності більшовиків в Україні. Особливо болісно він спри­ймав поруше­н­ня декларованих рад. урядом принципів само­стійності й незалежності Укр. держави. В. Вин­ниченка обурювала фактично цілковита залежність КП(б)У від Мос­кви, а також те, що за своїм нац. складом вона не була українсь­кою. У січні 1921 в «Н. д.» опубл. його ста­т­тю, присвяч. цьому питан­ню. У ній він категорично заявляв, що на той час КП(б)У не була організацією укр. робітництва: «Це партія мілітар. та дрібнобуржуаз. інтелігенції з не­знач. домішкою руського або зрусифіков. робітництва, що мешкає на території України». До про­блеми нац. складу КП(б)У та її від­носин із рос. комуністами В. Вин­ниченко повертався в своїх публікаціях у «Н. д.» неодноразово. Так, у стат­ті, на­друк. у номері за 5 лютого 1921, він про­аналізував склад центр. комітету КП(б)У, в якому українці становили меншість. Про­блему госп. від­носин між Україною і Росією роз­глядали в пере­довій стат­ті газети «Чи Великоросія без України може існувати?». З посила­н­ням на працю В. Мазуренка «Економічна само­стійність України в числах» у стат­ті стверджувалося, що Україна є самост. екон. одиницею. Тижневик не обмежувався лише публікаціями політ. спрямованості, що домінували на його сторінках, ред. друкувала дописи від укр. емі­грантів з Америки та Польщі, кореспонденцію з України, бібліогр. огляди. Зокрема, в березні 1921 на сторінках газети пові­домлено про під­готовку до урочистого засі­да­н­ня, присвяч. памʼяті Т. Шевченка, яке мало від­бутися 3 квітня 1921 у Празі. Ред. «Н. д.» видавала також «Б-ку “Н. д.”»: ви­друковано 32 вид., серед яких праці В. Вин­ниченка, О. Бог­данова, В. Левинського, В. Мазуренка, Г. Під­дубного та ін. діячів, які містять цікавий матеріал для дослідників політ. процесів у середовищі укр. еміграції у Відні. Так, окремою брошурою в серії «Б-ка “Н. д.”» 1921 ви­дано від­критий лист В. Вин­ниченка «Революція в небезпеці!», в якому він висунув більшовикам аргументов. звинуваче­н­ня з приводу їхньої антидемократ. й антиукр. політики. Такі різкі його крит. висловлюва­н­ня викликали від­повід­ну реакцію рад. влади, незабаром Закордон­на група УКП припинила свою діяльність, а 19 березня 1921 видали остан­ній 55-й номер газети.

Завантажити статтю