Новоолександрівка село Дніпровського району — Енциклопедія Сучасної України

Новоолександрівка село Дніпровського району

НОВООЛЕКСА́НДРІВКА (колишні назви: Волоські Хутори, Новонаселене) – село Дніпровського району Дніпропетровської області. У жовтні 2015 з Новоолександрів. (підпорядк. села Братське, Дніпрове, Дороге, Ка­м'янка, Старі Кодаки, Чувилине, с-ще Дослідне) та Волос. (села Ракшівка, Червоний Садок, Майорка) сільс. рад утвор. Новоолександрів. сільс. об'єднану територіал. громаду (226,16 км2, 11 013 осіб). Н. знаходиться на р. Мокра Сура (притока Дніпра), у місці впадіння в неї Войцеховської Балки. Є пд. передмістям м. Дніпро (до 1926 – Катерино­слав, 1926–2016 – Дніпропетровськ) і входить до Дніпров. агломерації; на Зх. межує із с. Сурсько-Литовське. Пл. 9,17 км2. За переписом насел. 2001, проживали 4502 особи; станом на 2019 – 4871 особа; переважно українці. Проходять автомобіл. шляхи Бориспіль–Дніпро–Запоріжжя–Маріуполь та Дніпро–Пашена Балка. На Новоолександрів. землях досліджено палеоліт. стоянки (побл. сіл Волоське, Дніпрове та Старі Кодаки), мезоліт. могильник і 2 поселення (у селах Волоське та Майорка), могильники доби бронзи (у селах Волоське, Дніпрове та Майорка), неоліт. поселення, в кургані Сторожова Могила знайдено рештки найдавнішої в Сх. Європі гарби, обстежено скіф. (усі – побл. с. Волоське), сармат. (побл. с. Ракшівка) і черняхів. (побл. сіл Волоське та Дніпрове) поховання, виявлено слов'ян. поселення давньорус. періоду (побл. с. Старі Кодаки). Засн. у 2-й пол. 18 ст. як слобода Волоські Хутори, яку пізніше спочатку перейменували на Новонаселену (після переселення нових жит.), потім – на Н. (на честь царя Олександра ІІ). Навколишні землі тривалий час входили до складу Запороз. коша. 1784–1925 – у складі Катеринослав. губ.; 1784–1923 – Катеринослав. пов. Знач. період Н. належала до Волос. волості. 1886 проживали 550 осіб; за Всерос. переписом насел. 1897 – 1047 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – у складі Дніпроп. (до 1926 – Катеринослав.) округи; від 1932 – Дніпроп. обл. Від 1923 село де­який період входило до Лоцман-Кам'ян. р-ну (див. Лоцманська Кам'янка). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 17 серпня 1941 до 25 жовтня 1943 – під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали бл. 800 воїнів-земляків, з них 223 загинули. На брат. могилі воїнів-визволителів встановлено пам'ятник. 1953 до Н. приєднали села Сурсько-Покровське (у 19 ст. мало назви Лоцманські Хутори та Сурські Хутори) та Селецьке (відповідно Лапіне). У рад. період діяв тваринницько-рослинницько-овочевий радгосп, що мав понад 4,8 тис. га орної землі, бл. 700 га пасовищ і 246 га саду. Нині працюють Новоолександрів. цегел. з-д, підпр-во «Атон» із виготовлення мед. устаткування, кондитер. цех «Сладик», агрофірма «Новоолександрівська» та кілька фермер. госп-в. У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; б-ка; дільнична лікарня. Є стадіон. Здобув популярність жін. вокал. колектив «Зоряночка». Від 1992 охороняють ландшафт. заказник Балка Цегляна (2,5 га). 1998 зведено церкву святителя Феодосія Чернігівського, 2014 – церкву Покрови Божої Матері (у стилі укр. бароко). У Н. проживає вишивальниця Л. Бірюкова.

О. С. Візір


Покликання на статтю