Нозологія

НОЗОЛО́ГІЯ (від грец. νόσος — хвороба і ...логія) — уче­н­ня про хвороби, тобто їхні біо­логічні та медичні основи, етіологію, патогенез, номенклатуру і класифікації. У Н. виділяють нозол. одиниці (або форми) — конкретну хворобу з типовим для неї по­єд­на­н­ням симптомів і функціон.-морфол. змін, а також певною етіологією й патогенезом. При будь-якому захворюван­ні вражається ціліс. організм, однак, як правило, можна виявити осн. ланку — пере­важно ураже­н­ня певного органа чи системи органів. Складність і різномані­т­тя звʼязків між органами, велика кількість причин, шляхів і механізмів тканин. уражень — обʼєктивна пере­д­умова для виділе­н­ня нозол. форм, яких нараховують понад 20 тис. Нозол. форма містить найбільш істотні клін.-анатом. ознаки хвороби, причин­но-наслідк. звʼязки, етіол., патогенет., функціон.-морфол. фактори. Крім нозол. форм, існують син­дроми — типові групи симптомів, що виявляють взає­мозвʼязок органів, зміна функції яких при патології від­биває поруше­н­ня гомео­стазу і часто спрямована на його від­новле­н­ня. Поня­т­тя «син­дром» від­ображає певну сторону патогенезу нозол. форми без урахува­н­ня її етіології. З пере­бігом хвороби можуть зʼяв­лятися фактори, що змінюють клін.-анатом. характеристику нозол. форми, її роз­виток і наслідки. У результаті виникає склад. комплекс впливів, що зумовлює патоморфоз хвороби або зміну причин­но-наслідк. звʼязків із роз­витком на фоні початк. захворюва­н­ня нових нозол. форм. У звʼяз­ку з цим виникає про­блема множин. і т. зв. ін. хвороб, що значно впливає на зміст Н. Серед множин. хвороб виділяють координовані (роз­виваються одночасно) і субординовані (виникають послідовно). При одночас. роз­витку хвороб можливе виникне­н­ня сумар. ефекту їхньої дії, обтяже­н­ня або, навпаки, більш легкий пере­біг кількох хвороб чи однієї з них. При субординов. хворобах за первин­ною роз­вивається друга хвороба; напр., виразка шлунка може виникнути при цирозі печінки внаслідок під­вищеного вмісту гастрину та уповільненого руйнува­н­ня його в печінці, а також одночасного під­вище­н­ня вироб­ле­н­ня кортико­стероїдів наднирк. залозами, що призводить до зниже­н­ня секреції муцину слиз. оболонкою шлунка й зменшує її стійкість до дії шлунк. соку. Ін. хвороби можуть виникати також унаслідок не­сприятливого впливу лікув.-діагност. заходів, що стали причиною виникне­н­ня нового комплексу змін, напр., демпінг-син­дром після резекції шлунка, апластична анемія при промен. терапії пухлин. На від­міну від ін. хвороб, що роз­виваються природно, такі «хвороби від лікува­н­ня» патогенетично не повʼязані з наявним захворюва­н­ням, а є новою нозол. формою. Класифікацію хвороб укладають на під­ставі осн. ознак, що характеризують нозол. форми. Головною серед них є етіологія з усією різноманітністю її зовн. і внутр. факторів. Однак ця ознака не завжди може бути в основі класифікації, оскільки етіологія багатьох хвороб не зʼясована. Між­нар. класифікація хвороб і причин смерті базується на низці ознак — етіологічних, патогенетичних, органопатологічних. Її враховують під час встановле­н­ня клін. та анатом. діа­гнозів.

Завантажити статтю