Небера Володимир Павлович — Енциклопедія Сучасної України

Небера Володимир Павлович

НЕБЕ́РА Володимир Павлович (02. 07. 1924, Київ – 18. 10. 1994, там само) – кінорежисер, сценарист, педагог. Засл. діяч мист-в УРСР (1960). Чл. СКінУ (1985). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1949; курс І. Чабаненка). 1949–50 – асист. реж., 1961–62 – дир. Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка; 1950–61 і від 1962 – реж. «Укркінохроніки» (Київ), де зняв стрічки: «Львів» (1953), «Свято великої дружби» (1954), «Місто безсмертної слави» (1955, спів­авт.), «Київ» (1957), «Висока нагорода», «З кіноапаратом по Кракову» (3-я премія Вкф у Києві, 1959; обидві – 1958), «Одеса» (1959), «Ми з України» (1961, спів­авт.), «Золоті ворота», «Дніпрові зорі» (диктор. текст), «Козаки в Парижі» (обидві – монтаж; усі – 1963), «Сто днів за океаном» (1966). Н. також брав участь у створенні низки телевіз. фільмів: «Україна, кроки п'ятирічки» (1971), «Гвардійці хлібного поля» (1973), «Продовження подвигу» (1974; усі – спів­автор сценарію) та ін. З перших робіт у докум. кінематографі за короткий термін зріс до майстра, твори якого відрізнялись оригінальністю твор. рішення, майстерністю монтажу. Водночас 1966–94 викладав у Київ. ін-ті театр. мист-ва: 1972–84 – зав. каф. кінорежисури. Серед учнів – О. Бійма, С. Буковсь­кий, І. Мінаєв, В. Сперкач, Ю. Терещенко, Г. Шкляревський.

О. М. Москаленко-Висоцька


Покликання на статтю